«Весна виникала, де тільки могла…»
Ю.Андрухович
Весна виникала, де тільки могла:
скажено цвіла на дахах, в черепиці,
здіймалась з асфальту. І згустки тепла,
мов ляпас, вдаряли в сполохані лиця.
І буро-срібляста реакторна мла
останнім метеликом липла до віт,
а Прип’ять узріла горілий графіт.
Займалося все: від торфовищ до трав.
Агатові зернята страху посіяв
цей квітень – незграбний аматор розправ.
Розстріляні хмари чекали Месію.
І дощ неіснуючий травень стрічав.
Цей дощ ірреальний не робить калюж.
Й Месія не ходить туди, де Союз.
Здичаві́лі собаки блукали, мов тінь,
шукаючи здобич або дитилін –
ніяк не дозиметр. А десь гвинтокрили
вантажили землю, пожежі гасили.
І сміх сардонічний якийсь мародер
незграбно зронив у порожній хрущівці,
згрібаючи книгу, на сотій сторінці
розкриту. Залишену. Ніби на смерть.
Хрипкі голоси і червоні обличчя
та душі у тих, хто боровся із цим.
Аморфність, примари і візії глибше
від страху забрались у мозок, у сни.
Ні запах, ні колір, ні голос, ні смак
не свідчив собою про тліючий ризик.
Лиш білі знамена гардин і карнизів
здавались на вікнах. Лежали навзна́к.
Весна виникала із гамма-проміння,
із сірості трав, із отруйності стін.
Весна виникала, немов божевільна
аж поки реактор… і Прип’ять… і тлін…
ne prosto virsh....ne prosto nabir sliv i rym....ce malenke kino....i te sho ty stvoryujesh pyshuczy svojeyu dusheyu i vidczutyamy ce velyky kinozal.....v jakomu nemaje miscja vsomu....czytannya tvogo virsha asociyuvalos v mene z filmom tarkovskogo "gertvoprynoshennya".... Vse vyshlo...kino poluczylos....
В мене теж таке частенько бувало, тому зараз, якщо не впевнений у якомусь наголосі, перед публікацією звіряюсь зі словником. Але все одно, буває, проскакують.
Марта Мохнацька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У моєму попередньому коментарі агент у чорних окулярах, який жує зелену жуйку і надуває з неї бульки, випадково виник з цифри 8, якою закінчується лінк на словник. Є тут такий глюк.
Марта Мохнацька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
у мене день народження 25 квітня. У 86-му мені було 9 років. Через вибух моя сім*я переїхала з Київщини на Рівненщину, ще через три роки помер тато. Та й вірші я стала писати тільки через Чорнобиль. Але цю сторінку історії не перепишеш
Марта Мохнацька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00