Не проси нарушать молчание,
Я словами по горло сыт,
На заезженные признания
В моем сердце запрет открыт.
Я не буду слова красивые
Рассыпать, словно рафинад
Эти фразы, так часто лживые,
Здесь звучали бы невпопад
Не хочу обещать отчаянно
Я тебе золотых дворцов
Чтоб, впоследствии, неприкаянно,
Отрекаться от этих слов
Просто рядом, открыто, искренне,
Просто чудо, что мы живем,
Две души, у единой пристани,
Все неважно, ведь мы вдвоем.
Дійсно, коли зустрічаєш "свою" людинку, то все стає таким неважливим, вторинним.... головне не втрачати відчуття реальності і не розкидатися-таки словами...
Cre8_4_U відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли знаходиш свою, ти розумієш .що все інакше - ти спілкуєшся як з другом, але при цьому розумієш, що не можеш змиритися з роллю просто друга. Ти готовий на вчинки, на серйозні кроки.
Вы милый 
