одного разу це сито зробиться раптом дірявим
і хтось випадковий схопиться хутко за край.
стане пізно молитись, вдавати надмірно ласкаву,
тут люби-не люби чи шукай- не шукай.
чай розлитий на місто обачності плесом,
діти кожного ранку вивчають старі слова.
немовля мовчазне у колисці чужій воскресло
і нависло над дійсністю наче раптова гроза.
ти лікуєшся текстами,
що не мною тепер написані
я до сукні старанно чіпляю свій колір
й чуже ім"я.
твої відступи схожі на тишу
чи древні істини
під якими знелюднена плаче земля
чи я.
галасують довкола,
жбурляють в лице вітаннями
і рука розчиняється в іншій
як і завжди.
те, що десь між словами не має свого останнього,
безперервно гортає відлуння його ходи
прийди
