Уже весна вирує, землю будить
І зеленіє скрізь яровина.
А березень вдихнув на повні груди,
Доносить людям: «Вже — весна, весна!»
Шепоче річка, звільнена снігами,
Останню кригу в далеч понесло.
Цілує промінь спраглими вустами,
Обнявши землю під своє крило.
Ожили проліски в торішнім листі,
Ледь виткнулися пуп’янки-носи.
Земля вдягнула сукню променисту —
Легкий серпанок свіжої краси.
Дарує людям березень щедроти.
На пагорбах весняний цвіт заліг.
А у долині, що лежить навпроти,
Останні сльози ронить білий сніг.
Мені, що подаруєш, дню весняний, —
Яка ж нестерпність забаганок літ?!..
Вдихаю перші запахи духмяні,
Зазеленілих перших бруньок віт.
Так безкорисливо і дивнувато
Люблю весну і цей первинний цвіт!
Я від життя не хочу так багато,
Лише з любові виплекати світ.
ну що ви про таємничість мою, я просто не люблю публічности, дуже, але воно так ще й цікавіше, паані моя, коли не всі карти знаєш у грі життєвій, коли щось постійно розкриваєш у людині, коли і в собі щось незнане знаходиш.
а спілкуваання - воно завжди було "хлібом" нашого існування, від нього почалася людина, як і світ її духовний.
тому і я дуже ціную можливість говорити з людиною
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З вами погоджуюся, Касьяне. Приємно було поспілкуватись.
так не хочу, щоби дисонансом зазвучали слова мої незугарні, недоречні, некрасиві на ваші слова, повні любові,, правди і чарів життя, але зразу з ж по прочитанню виринуло: а не з найвищої любовіхтось колись вже виплекав його, та не поставив ні печатей краси і добра на ньому, ні охоронців непохитних.
так, в такому світі і я жи жив, плекав і робив його ще прекраснішим, та чому ж стільки поряд зла, неправди, лукавства, ницості, підлоти, брехні, ненависті, підступу?!.
чому, чкщо є ось така ви, повна душевного добра, я, недосконалий, але не підлий, інших мільйони, що цього прагнуть, а от світ став таким, яким ми його зараз бачимо: владарює зло і смерть...
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Ніхто вам не подарує спокою, окрім вас одних" Емерсон
..."ти вважаєш, що попереду тебе чекає прекрасна пора. Не вір цьому. Ніхто не вселить в душу твою миру, окрім тебе самого. Ніщо не вселить у твою душу миру, окрім повної перемоги твоїх принципів".
У кожної людини свій хрест і доля. Наші прожиті дні, наче намистинки нанизані зі вступним ранковим екзаменом і по закінченню дня - залік. Вірю, що зараз важкі часи в Україні, люди стали твердими, сухими, змученими, недовірливими, але й водночас багато згуртувались. Біда людей змінює. Будем надіятись на краще вдома. Зберігати мир та любов в наших серцях і обов'язково дарувати усмішку.
Гарна та ніжна лірика... ( "в тогорічнім листі" можна замінити на " Трава зелена у торішнім листі") ИМХО
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це слова синоніми: торішній, тогорішний, тоголітній, р. літошній, сов. минулорічний.
Можна і так замінити:
Трава зазеленіла у торішнім листі
Дякую, Юрію, за чемну підказку. З погляду читача завжди бачиться краще.
Вірш має і настрій, і усмішку, і щирість, і порядність, і доброту!
Мабуть усі ті якості, що має і автор!
Теплої весни, Галинко!
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли сама... неначе з Богом,
Із небом вдосталь розмовляю я.
Хто ті поети? Дивні... мов би,
Як не розгадана весна
Я, Наталю, звичайна жінка:
Трішки радості разом зі смутком,
І краси від матері й мудрості від батька.
А ще відвертості, коли сили забракне
І сльози, щоб ні хто не бачив,
Моє щастя разом з журбою,
А любов... любов роздаю,
Хай розквітне квітками весною.
Дякую, мила Наталю