Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ліна Біла: "Айстри" ІV ч - ВІРШ


Ліна Біла: "Айстри" ІV ч - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 13

Пошук


Перевірка розміру




"Айстри" ІV ч

Минуло вже 7 років після смерті старого Мазуренка. Олена Іванівна з доньками приготували добрий обід. «Все найкраще для тебе, Петре», - промовляла про себе старенька. Тоді ж бо в селі побудували нову церкву Матері Божої. Як добре було! Зранку в неділю дзвони дзвонять, кожен спішить до храму. Ті звуки долітали і до хати квіткарки Олени Іванівни. Відбули вони в суботу обід, а в неділю вирішила мати замовити панахидку за упокій чоловіка в церкві. Віра з чоловіком поїхали ще в суботу ввечері додому, а Женя не залишилась, знов шукала натхнення. Пішли вони до церкви. Взяли фруктів, овочів та як завжди букет жовтих айстр. Це було на Першого Спаса. - Маринко, онучко! Біжи скоріш та тьотю Оксану підганяй! – Обертаючий назада проказувала Олена Іванівна. - Мамо, де моя біла хустина? Я ж не піду до церкви ненапиняна. – Кричаала услід матері Оксана. - А подивись-но в шафі? - Точно, то ж я сіромаха її туди поклала! – згадала Оксана. Підійшли до церквм. А вона ж золотом сія і дзвони просять: «Заходьте, любі прихожани! Набирайтесь сил та Божої благодаті». Перехрестились дівчата, поцілували ікони, свічки за здравіє поставили та за упокій батька Петра. - Доні, почекайте. Я піду до батюшки, замовлю панахидку. – прошепотіла Олена Іванівна. Людей було не зрахувати. Хто веселий, хто сумний. Та сумний – це лише погляд Оксани... - Це ж сьогодні правити буде і батюшка новий Отець Прохорій, мабуть так його звуть. – Казала збоку якась жіночка. Видно не тутешня. Стояла коло Оксани. Відчинились двері біля вівтаря, і хористи почали співати все те, що почас проказувати молитвами отець Прохорій. Запалили свічки люди, почали хреститись, лише Оксана чомусь дуже напружилась і впустила свічку. Вона погасла долі... А очі навпаки, ще ніколи так не палали. Ще ніколи так довго не дивились в очі іншої людини. В очі людини, до якої серце з першої хвилини почало калатати вдвічі швидше. - Оксано, доню, схаменись! Що ти така розсіяна! Ти в церкві чи на базарі? – Гримнула на неї мати. А Оксана все мовчала, здається, що взагалі забула мову рідну. Отець Прохорій став ходити с кадилом по колу і побачив долі свічку біля ніг якоїсь дівчини. Нахилився, підняв її і дав в руки тай укопаній Оксані. - Гріх, дівчино! Стояти в церкві, не значить бути душею в ній. Треба віддатись хоч на мить служби душею Богові. – Промовив тихенько отець. - Значить я грішна! Не місце мені тут! – У відповідь гримнула дівчина. Обернулась і кинулась з церкви бігти. Олена Іванівна, Женя та онука повернулись на обід додому. Оксани в хаті не було. Мати навіть подумала, що та пішла кінці з життям зводити (мала донька не раз до того діло). - Женю, подивись в саду, коло своєї ябулуні осінньої мельби. Лежить долі, мов зламана суха гілка Оксана, знайшлась... - Тьотю Оксанко, що з вами? – Запитувала пятирічна Маринка. У відповідь лише мовчання і тонке схлипування сльозами. - Сестро, я все мабутьзрозуміла. Ти відчула щось, і це щось, мабуть почуття? – Підійшовши до Оксани, промовила Женя. - Закохалась я... Прийшов той час. Та знаю, що ці почуття будуть приречені на смерть. Він – священник. Карма... - Нічого неможливого не буває в житті! А якщо і справді він твоя доля. Може і тому Бог послав тобі кохання тільки зараз, щоб вже ти нарешті змогла поборотись за це щастя? - Грішити послав? Ні, сестро! Мої почуття згаснуть, я їх спалю сама...Це гріх... На другий день Женя поїхала додому, мати пішла на роботу, вже працювала місцевою швачкою. Оксана поралась надворі, коли голос полинув з-за хвіртки: - Йди-но сюди, синьоока! Оксана перелякано повернулась, а там стоїть часом скарьожена сусідка баба Марічка. Вона сім років не балакала з жодним з сім»ї Мазуренків, а тут... - Та йди сюди, щасливою будеш. - Ідіть під три чорти, відьмо стара. Я якось сама знайду собі щастя. - Шукати довго доведеться. Знай, мої двері будуть завжди відчинені... – Наче заклинаючи казала стара і пішла. Оксана рознервувалась та ще більше злякалась, ніж у церкві. Мати прийшла о 5 годині вечора додому. Донька лежала на купі буряну, який полола на городі. - Доню, прокидайся, будемо картоплі копати! - Зараз, мамо. – Сонно прошепотіла Оксана. Через десять хвилин бригада з двох жінок була готова до роботи. Копала донька, а мати вибирала. Вкопнула Оксана пятий раз і викопала величезне яйце, яке лопнуло і вибігло все дівчині на босу ногу. Мати скажено вісахнулась: - Клята відьма зі своїми крашанками!!! Аби чорти тебе з»їли. Стара швидко помчала по воду священну. Окропила та нога чомусь опухла і через три дні Оксана не могла зовсім підвестись. Горіла від жару, а очі мутніли. - Ні, так не можна кидати. Лікарів немає в селі, ну що ж, треба по священника бігти... – Сказала Олена Іванівна, підвівшись з ліжка дівчини. - Отця і Сина, і Святого Духу. Амінь! – Проказував молитву отець Прохорій, і ось відкрила на другий день Оксана вже свої небесні очі. - О, моє щастя! – І втратила Оксана свідомість, побачивши перед очима його... Отця Прохорія. - Олено Іванівно, це все лікується. Можна я походжу три дні до неї, почитаю молитви і все минеться. Мабуть, не дарма впала свічка в неї в церкві, я памятаю. - Добре, отче! Я буду дуже вам вдячна! Це прокляття тієї відьми її так скосило. - Облиште цю бридкість! Вірте лише і Бог допоможе. Ці три дні стали важкими не лише матері, Олені Іванівні, а й самому священникові. Що Прохорій тільки не робив. Оксана розкривала широко очі і мов навіжена: - Ви – моє щастя! Моя благодать! Молодий священник довго читав молитви зранку і до ночі, навіть не їв, що завжди ставила на стіл квіткарка. А останньої третьої ночі дівчина розплющила очі свої. А вони ж сині-сині, вкрилися швидко росою, але на обличчі сіяла усмішка... - Отче, ви спите? - Ні, Оксано, я молюсь за тебе і твою маму. - А чому сльоза у вас блищить на щочі? - То Божа Благодать... Потім вони мовчатимуть близько години, доки тишу не збудить мати: - Доню! Невже ти ожила! Сонечко моє! – Олена Іванівна довго доньку обіймала, а потім дякувала Прохорію. - Мені вже час іти... Точніше їхати. На мене хтось написав записку в район. Тому можуть заслати на Соловки за священнодіятельство. Я молодий, досвіду мало, заберуть і вб»ють ще. То краще їхати звідси, коли трохи пересядуть ці лихі часи – я приїду, бо моя душа тут... - Чому так, Прохорію? – Несподівано для всіх промовила дівчина. - Мене вбють... - Я тобі допоможу. - Ваша сімя мені допомогла тим, що вірує в Бога. Дякую за все! - Оксано, ану тихо! Як ти смієш на «ти» балакати? Він священник, хоч і такий роками, як і ти. Не можна, доню! - Ваша правда, Олено Іванівно, але ми рівні всі лише перед Богом! – Обернувся, щоб подивитись на щойно одужавшу, і пішов у темну ніч отець.

ID: 397064
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 31.01.2013 20:25:48
© дата внесення змiн: 31.01.2013 20:28:47
автор: Ліна Біла

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (527)
В тому числі авторами сайту (11) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Олекса Удайко, 02.02.2013 - 20:42
гарно пишете, Ліно! чекаємо...
 
Oleg Kolibaba, 01.02.2013 - 21:18
Класно! Чекаємо продовження! give_rose
 
Любов Ігнатова, 31.01.2013 - 20:44
16 з нетерпінням чекаю далі!
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Кромка(чогось)
Genyk: - Залишок
Синонім до слова:  Кромка(чогось)
Svitlana_Belyakova: - Лезо-подібний кордон...
Синонім до слова:  Кромка(чогось)
dashavsky: - Окраєць.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Кромка(чогось)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Ванна
Г. Орел: - Банна
Синонім до слова:  Художник
Марія Глорія: - Мордопис😅😅😅
Синонім до слова:  Халат
Зелений Гай: - Рушник з рукавами.
Синонім до слова: 
Genyk: - Відірвальниця
Синонім до слова: 
Юхниця Євген: - Сабантуй, небудні,відзначайниця, вшанувальниця
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Sin el mar: - Свято
Синонім до слова:  Художник
Sin el mar: - Митець
Синонім до слова:  Художник
Genyk: - Малювальник
Синонім до слова:  Художник
dashavsky: - Богомаз.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Художник
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Заводити(включати автівку)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Стукіт
Літератор: - грюкіт,перестукіт ,
Синонім до слова:  Ванна
dashavsky: - Тіломийка.
Синонім до слова:  Стукіт
Svitlana_Belyakova: - Грюкіт
Синонім до слова:  Стукіт
dashavsky: - Морзе.
Синонім до слова:  Мафія
dashavsky: - Кліщ на тілі суспільства. :apple:
Синонім до слова:  Халат
Svitlana_Belyakova: - запашничка
Синонім до слова:  Самозаймання
Genyk: - ВОГНЕЧУДО
Синонім до слова:  Халат
Genyk: - Післякупальник
Синонім до слова:  Ванна
Genyk: - Купальниця
Синонім до слова:  Ванна
Ulcus: - мийня, пінна, катарсисна :)
Знайти несловникові синоніми до слова:  Самозаймання
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ванна
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Халат
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Юхниця Євген: - Халат
Синонім до слова:  Мафія
Svitlana_Belyakova: - Досконала банда
Синонім до слова:  Стукіт
Svitlana_Belyakova: - Грюкіт
Синонім до слова:  Стукіт
Зелений Гай: - Копат.
Синонім до слова:  Мафія
Зелений Гай: - Вовкулаки.
Синонім до слова:  Мафія
Зелений Гай: - Здирники.
Синонім до слова:  Стукіт
Genyk: - Монотоновідбивач
Знайти несловникові синоніми до слова:  Стукіт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Мафія
Genyk: - Перерозпреділителі
Нові твори