Дай, Боже, спокою душі
І день прийдешній так прожити,
Аби не соромно мені
За прожите літа лічити;
Щоби не мучили за те
Ніколи докори сумління
І щоб прикметник «золоте»
Обрамував не лиш каміння, -
Хай у стосунках він живе
З людьми, які надійні, путні;
Нехай означення дає
Усьому, щедре чим майбутнє:
Любові, радості, роботі,
Колегам, друзям і рідні;
Щоб не погрузнуть у болоті,
А «золоті» прожити дні;
І не бродити манівцями
У час, коли зоря встає, -
Натомість дією, віршами
Вітати явище оте;
Та не гнівити долю й Бога
Негідним вчинком, що за «гріш»,
На повну жить, а не убого,
Так, наче зараз вмить згориш!
