Де землю могутній Дніпро розділяє,
Там береги славний народ населяє
І куди ти не підеш,
Ніде такого більше не знайдеш.
Свій рід веде із Київської Русі,
А тепер – Україна, з Києвом на чолі.
Дивуються тому народу усі,
Бо немає більше такого на землі:
Як працювати, то втоми не знають –
Все в руках у них кипить,
А як відпочивати, то на славу гуляють –
Вся земля дрижить.
Страху ні перед чим не знають,
З рівнинами гори рівняють.
Та не думайте, що безсердечні вони,
Серце велике у них з давнини.
Ніколи чужого вони не візьмуть,
Але свого також не віддадуть,
Бо все, чого вони на жили,
То все мозолями собі здобули.
І коли у них питають:
«Звідки хлопці-силачі?»
То вони відповідають:
«З України, а діди були з Січі.
Ну, а дідів діди були синами
Київської Русі,
Яка відома своїми богатирями.
Звідти ми усі.»
