Музика Віктора Оха
З праслов’янської синь-давнини
благодатно по милості Божій
чарівні степові дикуни
ген житами мандрують волошки.
У серпневій палкій жароті
промениться причаєно радість.
Прохолода їх на видноті –
золотому колоссю розрада.
Приспів:
Манить за небокрай,
в серці пече і тане.
Рідний вкраїнський рай –
це волошкове танго.
І милішої досі нема,
дивна пісня звучить волошкова.
Жайвір в небо її підніма,
і знайома вона, й загадкова.
Буде дощ, потім знов – сонцеграй.
Хліб хвилюється, росами вмитий.
Волошковий розмаю, стривай.
Родить жито і хочеться жити!
Приспів.
Неповторна земна благодать.
Ясен місяць заснути не хоче,
бо у повені житній зорять
волошкові усміхнені очі.
Ой, ти доле моя, постривай.
Дай ще трішки лишитись молодшим.
Не покину повік рідний край,
хоч житами мандрують волошки.
Приспів.
Яке чарівне квіткове танго! Буде дощ, потім знов – сонцеграй.
Хліб хвилюється, росами вмитий.
Волошковий розмаю, стривай.
Родить жито і хочеться жити!..- Браво обидвом авторам!
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, Наталі! Ти така щедра!.. Сердечно дякую ТОБІ!!!