Ти не любиш мене.
Я не люблю тебе.
Тільки знову здається ми в фальші.
Рік за роком іде,
а я знаю одне,
Що любов просто так не минеться.
Ти уже не одна,
але часто сумна,
Хоч смієшся на людях щоденно.
Уникаєш мене,
та і я тебе теж -
Боїмося зустрітись напевно.
А я втратив тебе,
хоч любив над усе,
І я знаю – любила не менше.
Тільки де та любов,
що була ніби сон,
Як дві краплі ранкового сонця.
Не змогли вберегти,
ці дві краплі води,
Що злилися колись випадково.
І збагнув лиш тепер –
(дощ так рясно іде)
Їх мільйони цих крапель навколо.
Пощастило обом.
Та не йшли напролом,
І ми здались так легко без бою.
Обійшли всі шляхи,
що тернисті були,
І знайшли, ніби кращу дорогу.
А на мОїх очах,
як у твОїх думках,
Тане сніг випадково в морози,
Я б повірити зміг,
але ж тане не сніг –
Це кохання прощається з нами.
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... ніколи б не повірив у те, що люди можуть любити один одного, але не бути разом... парадоксальний світ ... але ж часто бачимо, як люди не люблять один одного, але поєднують свої долі ... дивний світ
Гарно дуже! як пісня! Щиро, з емоціями!
(У мороз сніг спливає дощами)
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...дякую, приємно .... зрозумів Вашу стрічку , зрозумів до чого клоните ... я просто не ставив навіть і за мету по всему вірші римувати ті стрічки, хоч в деяких стовпчиках таки вони римуються, а в останньому точно НІ, але Ви не перша хто на це звертає увагу, тому треба було мабуть і ці стрічки римувати
Ніколя, друже, тобі стільки вже всього сказали, що навіть не знаю, що додати. Хіба... Знай, що я поруч, якщо що. Заходь на чай. а вірш - чудовий! Щирий!
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... оу...дякую, приємно, що є люди, які завжди пригостят чашечкою чаю (бажано з молоком) ... а за позитивну оцінку