«На двох крилах людина злітає понад земним світом,
А саме на крилах правоти і чистоти.
Правота має бути в наміренні, а чистота в почутті» (гл.4 Наслідування Христа»)
"Замовкни ж правда, бо сплюндрують очі,
а тіло замордують, є охочі…" insulitо
А правда є між тими хто побожний!
Я вірю, правду знає кожний!
У правді є велика дужа сила,
Я знаю, з нею виростають крила.
Хто вірить в Бога, хто молитву щиру
Від серця понесе, немов офіру.
Опустить очі, тихо мовить: "Боже...
не розуміють те, що роблять собі ложе,
Бо стане мертве тіло, а душа - жива,
Сховали правду, а вона - свята!
Святе не люблять. Люблять тільки гроші
І трон, і золото... О, Боже, Боже!
Невже моя Вкраїнонька сліпа?
А може, просто бачити не хоче?
Чи в неї може люди не хороші?
Не зронять навіть крапельку-сльозу.
Яка ж любов у них? У кам'яну
В кремезну скелю серце охололо,
І стало так у поглядах суворо,
Неначе справді кожен день зима.
І рідну мову, мов мале байстря
Не полюбили. Мабуть, чужина?...
Не стала - рідна матір Україна,
Осиротіла... Кажуть – оніміла,
Тому калина присмаком гірка,
Червоні грона з білого куща,
Тендітно взимку до землі звисають,
Неначе моляться, а може догорають,
Як те, проміння в зареві небес...
А люди знають, що Христос Воскрес!
Що чорні сили правда поборола,
Єдине щастя – вірити у Бога,
Бо небо знає все. Велике небо...
Такого ж неба нам з тобою треба.
Чому ж так хочеться, їм лицарського трону?
Єхидний погляд на святу ікону.
Давали слово... не мені, а людям,
О, правосуддя, правосуддя!
А де ж мораль, естетика у них?
Хіба ж народ для них уже раби?
Немає слова, і немає волі.
Які вони душею хворі,
Немов сам чорт всмоктався в їхню кров,
І засліпив до рідного любов.
Принести б їм на стіл Святе Письмо,
Але ж не вірять в Бога? Все одно,
Для них закон написаний рукою,
Яка колись не віднайде спокою.
І проклянуть, як Юду прокляли,
Прошарків тих, що від народу йшли,
І начебто добро робили людям.
Украли завтрашнє майбутнє,
І правду хочуть придушити,
Когось за грати, когось вбити,
Лихої долі кому не стерпіти,
Ідіть, куди очі глядять по світу.
Тому й роз’їхались...
шукати правди в чужині.
А де, ж та правда? Де знайти її?
"Замовкни ж правда, бо сплюндрують очі,
а тіло замордують, є охочі…"
Та то не наші, глянь в їх очі,
Ці зайди вийшли вранці, з нОчі.
Тож нищать,топчуть, що є мочі,
Ще молоду цноту дівочу.
Та вже на обрії світає,
Вже посміхається добро.
Вже скоро, скоро засіяє
Святими горами Дніпро.
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой добрий Миколаю, як вже хочеться правдоньки на Україні. Гріють словами неправди. Хай цей рік принесе багато нового і доброго для українського народу.
Сильно! Вчуваються слова Шевченка!
Згадавсвя ось цей уривок з посланія- І мертвим і живим і не народженним....
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу
Та й більш нічого. Кричите,
Що бог вас создав не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тойді оставсь би сиротою,
З святими горами Дніпро!
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, Горлице моя, Горлице
Шевченко добре розумів де людська правда , тому його не всі любили.
Не одному краяв серце словом гострим.
Дякую вам за такий гарний коментар