Засипав сніг жасмін по самі плечі.
Нащо тут сум? На те ж вона й зима.
Даремно ще шукать ключі лелечі,
Бо в зиму не повернеться весна.
І верби похилилися від снігу.
Бурульки виглядають із-під стріх.
Та серце все чекає на відлигу,
Щоб знов почути голос твій і сміх.
А снігу намело вже по коліна.
Та як знайти до тебе вірний шлях?
Щоб знов згадалась пісня солов"їна,
Щоб сум мій розчинився у піснях...
Ось вітер колихає гілки клена.
Сніжок повільно падає до ніг...
В моїх думках країна та блаженна,
Яку і ти покинути не зміг...
... навіть не знаю, не знаю.... не знаю чому, але так нагадало Єсєніна, люблю такий стиль, який ще підкріплений Вашим особливим вмінням змальовувати природу... ну просто торкається самої душі такий вірш
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Засипав сніг жасмін по самі плечі.
Нащо тут сум? На те ж вона й зима.
Даремно ще шукать ключі лелечі,
Бо в зиму не повернеться весна.----дуже гарно, Надю
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00