Ти закоханий в моє волосся, а я - в твої очі.
Твої риси обличчя забути, мабуть, не дано.
Сьогодні зустрінемось. О сьомій вечора. Хочеш?
Куди підем? в нікуди. Комедійне дивитись кіно,
Триматись за руки, як звичайно, ловити сніг ротом,
Говорити про наших коханих – брехати собі,
Весь свій докір сумління запивати вишневим компотом,
Дивуватись високим деревам і їх худобі.
Ми собі ідеальні і байдУже, що більше нікому.
Насолода від вечору, що вже зеленню пахне сосни…
Поспішати не хочеться навіть до себе додому…
зайти б лиш навшпиньках в твої нерозгадані сни…
десь наспівує радіо, і я вловлюю тільки «hello»…
мої щоки червоні – обціловані жалом морозу…
я зізнаюсь, ріднішого тебе іще не було,
й лише через тебе мені важко писати прозу…
