UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ДО ТЕБЕ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Божена Гетьманчук, 27.12.2012 - 17:20
Ехх не знаю, мені всього 16, я певне ще не обпеклась об молоко 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хай Бог стереже Вас, Боженочко, щоб і не обпікалися... 16? - щебечіть! бо пора така... радості Вам і романтичної прекрасної казкової єдиної на все життя взаємної Любові... так воно і буде... дасть Бог...а якщо буде трошки інакше - що ж... матимете що осмисляти в пору зрілості... довгими зимовими вечорами...   
Божена Гетьманчук, 27.12.2012 - 16:09
Кожен робить власний вибір, в кожного своя доля і свій шлях широкий Можливо я б ризикнула,лише для того,щоб впевнетися в цьому вкотре
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ризикнути можна... правда... не перступаючи за свій поріг є ж... передчуття... інтуїція... людина ж завжди знає, що на неї чекає... але не вірить собі... чи занадто вірить комусь іншому... а у іншого - своя сорочка ближча до тіла... якби там чекав Смарагд (доля... - щось істинне, справжнє) - може й пішла б... ну, і ще одне - "хто обпікся на молоці - на воду дує"... досвід не тільки мудрість, а й страхИ... а, може, вона іншого любить?.. все іще...  
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... дякую Вам... ...сама радію...
Божена Гетьманчук, 26.12.2012 - 19:52
Чому не пішла? Алмазний пил засліпив?Можливо не пізно? «…йди… щоб щаслива була…» Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
чому не пішла, Божено?.. інколи словами це передати важко... чому... може - "від добра добра не шукають"... , може, вже доводилося "ходити" і повертатися... а, може, тому, що щастя - це коли тобі затишно у "себе" - і вдома, і в серці, і в світі власному... а, може... бо Він, Той, Хто "змахнув для неї перлів з неба, як ніби крихтів зі стола", щоб стежку вистелити, по якій би вона пішла - згорнув крила...бути щасливою, хіба вийде, якщо хтось десь, хто справді любить тебе - "крила згорне"... дякую...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
старатимусь, люба Віточко, щоб наступного разу вони (мурашки) - побігли... (жартую... намагаюся сказати щось... веселе...) "мурашки" - це ознака справжнього... дякую Вам
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о... як багато нині вражень і побажань, пане Миколаю... дякую Вам... 
Вразлива, 26.12.2012 - 11:01
Ось читаю Ваші рядочки і перед очима повстає наша зустріч,ще тоді привернули мою увагу.Взагалі обожнюю харизматичні натури.А Ви така, на мій погляд.Приємно спілкуватися. З наступаючим Новим роком! 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам! найбільше радію, що Ви вірите у доброзичливість слів моїх... і, чесно, я справді за ідеал маю наші пісні народні - вишукана простота... природність... отак і я "тримаю"... я з пелюшок серед пісень тих маминих росла... вони для мене взірець... а тут, завдяки Вам, дізнаюся... одне слово - вдячна Вам - і за відкриття (моє) і за побажання...вітаю і Вас навзаєм з Новим роком, який скоро вже перекине торбу з подарунками через кожен наш пліт... щастя Вам, радості і любові (здоров"я - само собою...) - повні жмені, і кишені, і ... скрізь, куди тільки поміститися може! зо щирою симпатією - В.С.
Вразлива, 26.12.2012 - 10:34
Валюшо! Чи я не зовсім вірно висловилася.Зовсім не закидаю Вам про те, що щось правильно,біло , конкретно,чи сіро.Не мені судити,я дуже мілко плаваю в поезії.Вибачте мені. 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та в жодному разі! ну їй-богу, пані люба ranimaja! та жодного закиду і справді нема... і я відповідаю Вам щиро - просто, глянула у Вікіпедії, що таке "білий вірш" за фаховим визначенням... я знаю, що це неримовані вірші - білі... і зраділа, дізнавшись (нарешті.... ). що Леся Українка (а її "Лісова пісня" для мене верхівка усіх поетичних верхівок взагалі... все життя я в цю фейєрію закохана... більше того - ця фейєрія досить відчутно вплинула і на життя моє, і, думаю, на долю...) - Шекспір, ще "група шанованих поетів" - писали "білим стилем"... у моїй відповіді - жодних двозначностей - чесно, чесно... я не дуже переймаюся літературознавчими тонкощами і формальностями... я - поет-любитель: який пише - бо ЛЮБИТЬ... а не мусить...тепер я журюся, що Ви можете трішечки мінору отримати від тієї відповіді моєї - емоційно позитивно забарвленої... напишіть мені, що Ви вірите мені - і жодних мінорів, добре, люба пані ranimaja?... я чекаю і сподіваюся... просто - інтонація письмом не передається... тому, інколи, виникаютб якісь незначні ... неоднозначності... я дуже однозначно шаную Вас і думку Вашу...
Наталя Данилюк, 26.12.2012 - 10:30
Красива така печаль, трепетна і невагома... … коло хвіртки постояла і – не пішла-мабуть це був свідомий і добре обдуманий вибір...    
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та як же можна було піти, люба Наталочко, коли тут СВОЇ так - так! проводжали... і перлами небесними стежку вистелили... і з кораваями пухкими цілу ніч вовтузилися... і на всіх "богемських" поверхнях срібною крешею побажань гарних понаписували... - так, вони бажають щастя і відпускають - але ж -- одразу "згортають крила"... куди йти - від такої турботи і любові щирої? як можна покидати тих, хто тебе справді так! любить?... де іще будуть тебе так любити, як вдома! тут - про взаємну любов і турботу - людини і її світу, Всесвіту... про відповідальність перед тими - хто любить щиро і тихенько... без галасу... любить - бо бажає щастя... такого, якого ти собі хочеш... відпускають з любов"ю - але вибір за тобою - З КИМ ТИ: своїми - чи чужими... можна було б і піти.... вони чекали б і гоїли рани, коли повернулась би з потрощеними крильми... але в цьому віршеві - фінал "щасливий"... ні, тут немає печалі... тут є - любов взаємна... дякую Вам за відгомін Ваш душевний...
Вразлива, 26.12.2012 - 08:44
Валю! Перечитую Ваші твори з цікавістю.Своєрідне оформлення вірша. Мабуть так і має виглядати білий вірш. По манері написання відразу кидається в вічі, неординарність автора. 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"білі вірші" - не римовані... мої... може вони "сірі"... )))бо - частково римовані - на скільки це необхідно... я називаю такий (мій) стиль римування - "наскільки це потрібно, щоб тримати "правий край"...))) ...слова самі так "гукають одне одного"...дякую Вам, пані ranimaja... самій цікаво стало на стиль свій "глянути"... і я не розчарувалася! розібравшись дещо... сподіваюся, не розчарувати і тих любих мені колег "по перу", які "заходять глянути" мої твори... а серед них і Ви, люба пані ranimaja... і я Вам завжди рада... ...якщо розмістити рядочки "інакше", мабуть їх можна й римованими називати: змахнув ребром долоні перлів з неба, наче крихт із поверхні стола – накреслив сяйвом небесним стежку до тебе: «…йди… щоб щаслива була…» і – крило до крила …обхопили кущі й дерева гілками, наче цупкими руками, круглі й пухкі балабухи білі - з алмазного пилу до самого ранку ліпили – готували мені короваї весіль-ні …по всіх шибках,дзеркалах, античній поверхні богемського скла – грайливими блискітками вивела: «…йди… щоб щаслива була…» … коло хвіртки постояла і – не пішла усе римується, як на мене... але я не проти означення "білий вірш", тим паче, що "Лісова пісня" Лесіна, з точки зору фахівців, також написана "білим віршем"... чого ж більшого мріяти собі я можу?... ))) врешті, з "білим стилем" мене справді, і то нерозривно! ріднить "прагнення наблизити віршовану мову до розмовної" - і це в мене цілком свідоме прагнення... осмислене... бо найвищим злетом творчого процесу - як, власне, стилю повсякденного життя - я вважаю народну нашу пісню - просту і неперевершено геніальну... ну, а мій ритм... там "у списку" є прозою, листом, вірніш, "МІЙ СТИЛЬ" - якщо цікаво - прогляньте... це - "з того світу", можливо...
|
|
|
||||||||||||||||||||||
