Ледь млявий грудень на порозі, підвіконні -
закономірний депресивний перехід.
Одне,до чого серце хоче - НОВИЙ РІК
без жодних "ні", "але" й без схрещених долоней!
Кінечність світу передбачена в газетах -
оцим тікаю від реальності углиб,
хоча, це знову черговий піарний міф
чи епідемія, ковтаючи планету...
Погляну вліво, вправо - і вичерпність слів,
вгорі як завжди ходить колом піднебесся!
А тим, ким вижила, мабуть, не поверне́ться -
схопив, злюбив, переболів - назавжди зник...
А тим, ким вижила, мабуть, не поверне́ться -
схопив, злюбив, переболів - назавжди зник... Ці слова надривні як стріла
(Раджу прочитати твір Фрейда "Печаль і меланхолія" - це про втрати. І просто , щоб дистанціюватися для свого ж простору і його збереження)
Ліна Біла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... людина швидше б почала літала, а ніж могла втримати людину, яка вже не наша хякби це не було прикро, але це так
От прийде Новий Рік... принесе тобі нові сили, надії.... і все покажиться тобі кращим
Ліна Біла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00