Відгомоніли віденські бали,
Відкружеляли мідним листопадом,
Молочний саван білої імли
Осінній день розгойдує над садом.
Десь в рівчаку наспівує ручай-
Вслухається у срібні ноти осінь,
Вже відзвенів багряний листограй
В її хмільному житньому волоссі.
Бліді агати блимають з-під брів,
Мов сивий льон, біліє за плечима
Холодна шаль мереживних дощів.
Вже кроки грудня чутно за дверима.
Ще мить і біле прядиво зими
Загорне все в бавовняну пелюшку.
Мов затулила теплими крильми
Журлива осінь перемлілу грушку.
Відгомоніли віденські бали,
Відкружеляли мідним листопадом
Чудово сказано про осінь. Ще два дні і наступить перший місяць зими. Будемо ловити перші ноти зимової пори.
СПОДОБАЛОСЯ - ГАРНО! НЕ ДИВЛЯЧИСЬ НА ТЕ, ЩО СМУТОК У ВІРШІ, І ЩО НЕ ЗА ГОРАМИ ЗИМА, ДЛЯ МЕНЕ СЛОВА ЗВУЧАТЬ ОСОБЛИВО МЕЛОДІЙНО І СОНЦЕГРАЙНО!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,трохи журливо...Я спробувала подати образ осені не таким печальним і сповненим відчаю,радше-меланхолійним,трепетно-ностальгійним...Все ж прощається вона з нами...Тому й зажурена.Радію,Оленько,що,Ви вловили мелодійність і сонцеграйність! Тепло Вам дякую!