Коли прийде ніч, я напишу їй оду
Прекрасну, немов побачити світ вперше
Хай почекають вогні далеких магістралей
Хай затамує свій подих брудна осіння вулиця.
Коли прийде ніч, я заспіваю їй пісню
Пронизливу, немов стріла брехні у спину
Хай почують мій спів далекі підвали
Хай вітер несе цю мелодію серця.
Коли прийде ніч, я поцілую холодне вікно
І уявлятиму дівчину, прекрасну й вродливу
А потім розіб’ю його своїм кулаком слабким
Від щоденних пожеж емоційних бурхливих.
Коли прийде ніч, я погашу світло
Так саме, як і погасли надії і щастя
Проте я почекаю ранку німого, лежачи
Може, він дасть відповіді на мої облудні питання.
