Вона тільки прокинулась і вже в контакті… ще зовсім заспані очі, а від втоми навіть рухатись не хочеться….. та бажання слухати музику сильніше за будь-яку втому…. грає її улюблена пісня «Penelopa Cruz – Cocaine» ….. я кожен раз її чую замість гудків, коли вона не бере трубки … а коли ми разом, часто слухаємо «Михайла Хому (Дзідзьо) – Наречена» … так наївно… по-дитячому мріємо, що ти будеш моя наречена… Десь на березі річки… в колі близьких людей… буде цей щасливий день… на весіллі в тебе обов’язково буде дві сукні…казково-біла денна … а вечірня - найрозкішніша… що кожен чоловік із заздрістю проводжатиме поглядом ту, що стане навік моєю… ту, що не буде більше ні з ким… вона ж належатиме тому, хто її безмежно кохає… мені … І навіть зараз замріявся, адже розповідав про її улюблені пісні... Та насправді, не важливо, яку вона любить музику: адже її оживляє любий ритм … він вселяється кожною ноткою в її клітини, наповнюючи юне і втомлене тіло енергією життя…. Босоніж…. по холодній підлозі …. дрібними крочками…. дотягується до холодильника ….. Ананасовий сік…. це ж її улюблений …. а вона навіть не підозрює, що я його терпіти не можу …. І кожен раз коли купуємо сік, я завжди беру її улюблений…. А знаєте, а я й навіть його полюбив ….. Вона любить читати романи, хоча про любов ніколи не знала….. І чого вона добавляє «Вконтакті» до друзів всіх хлопців, які роблять запит на дружбу? Хоча…. це ж не важливо, це ж просто «контакт»…. Ну не буде ж вона з ними зустрічатись - вона ж мій вірний Хом’ячок …. в неї такі гарні та пухкенькі щічки…. а вона мене називає Їжачок, тому що я часто ображаюся - «наїжачуюся» … Я ненавиджу китайські «Айфони», адже кожен раз додзвонююся до неї з декількох раз….. він часто в неї вимикається - ні з того ні з сього….. і от через цих китайців я не сплю ночами, переживаючи за свою маленьку дівчинку… яку кохаю до безумства… яка стала для мене цілим світом … цілим океаном щастя. А тепер... океаном болю… таким глибоким, що навіть зараз я все не можу його перепливти ... А я усе не вірю… я хочу взяти той клятий телефон, хочу почути коханий голос і байдуже, що ота казка закінчилась… закінчилась навіки палаючим, вогненним словом "Зрада"...... А я згадую, як ти чинила зі мною і навіть уявити не можу, щоб я був здатен на таке... А я так хочу, щоб ти відчула… зрозуміла, як рвалось на шмаття моє серце… як вистукувало у висках - "зрада!!!... зрада!!!", ти не відчуєш ... ти не знала зради ... То я зраджу тебе хоч у рядках… нехай уявно … бо в житті... я би не зміг ... кляте кохання... Якщо колись, від нічого робити, ти забредеш у світ моїх віршів… читай … можливо і твоя душа завиє від пекучого болю... Читай!!! … Ти цього варта!!! Нехай мій біль заб’ється в твоїм серці… нехай оселиться у нім... навік ... аби нікому… нікому більше не завдала такого болю...
Сьогодні слухаю Пенелопу Круз,
І що це зі мною - мабуть я загруз,
А ввечері п’ю ананасовий сік,
Хоч інший купити я все таки міг.
Ніколи в житті не читав романи,
Мабуть, мене хтось уже заарканив,
Та ні, то здалося! Вмикаю «контакт»…
О, як це прикольно … іду на контакт.
Тут море можливостей, море пригод…
Та все надоїло - піду я в народ,
Зустріну дівчИну - файну красуню,
Не те, що «вконтакті» - я не жартую.
Ми вип’ємо кави… почнеться прогрес,
І тут обломав тихий звук еСеМеС -
Кохана дзвонила, разів уже п’ять,
За голову взявся: "Твою-мою мать"
«О, ні не хвилюйся кохана - я сплю,
Про тебе лиш мрію, тобою живу,
Ну, а ти іди спатки, мій хом’ячок,
Я ніжно цілую тебе. Твій їжачок»
Що ж це робити? Тут дівка під боком,
Кохана дзвонить, на лихо, так довго.
Не хитро придумав: «Turn Off» телефон,
А завтра я скажу: Це глючний iPhone!!!
Turn off (терн оф) – вимикати
І почуття вже роблять у Китаї?Прикольно!
Вчасно втекти з палаючого літака це дуже правильно!
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я й сам здивований - думав, хоч в почуття не будуть лізти, та де там, і туди добрались ....я просто зараня почав готуватись, адже він ще не горів, але дим вже був відчутний Дякую Володимире. Радий Вас знову бачити у наших лавах, щось Ви пропали трішки
все,що не робиться,робиться в Китаї
а взагалі то , проза справді вдалась дуже гарно, така осмисленість і справжнє відчуття реальності!Тільки шкода,що все ж комусь доводиться переживати такі важкі почуття...
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...навіть почуття зараз у людей "зроблені в Китаї" - з вигляду ніби нічого, але швидко виходят з ладу і не піддаються ремонту....
Той хто переживає подібні відчуття свідчить прос правжність почуттів, не "Made in China".... ... деже вдячний за за глибоке розуміння
Ви сильна особистість, бо тільки сильна людина може визнати свою слабину, і показати біль..
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... можливо, показуючи біль і сльози.... це є проявом слабкості, але не слабких людей.... адже пишучи про це, ти знову і знову переживаєш ті моменти, що тебе піднесли вище неба .... і ті, що підло зіштовхнули з тих висот.... але так хочеться зафіксувати хоча б на папері ті щасливі моменти, але невід"ємною їх частиною є і біль ... тому власне і пишу про подібне.....
Вас багато людей читають,але відповіді на всі коментарі продумані.Ви не відповідаєте просто,щоб відповісти.Це заслуговує на велику повагу.
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як я писав у одному із віршів "Я по другому просто не вмію" ... адже для мене кожний читач дорогий, кожний коментар близький, кожне зауваження і кожна критика важлива....