Зібгав турботи - добігає день.
Такий короткий – сутеніє рано,
А я в полоні світлих одкровень
І все єство поглинула нірвана.
Без дихання твої слова ловлю,
Боюся, що забракне враз повітря…
З поламаним вітрилом кораблю
Не попливти тепер з попутним вітром.
Удавану байдужість крає мить…
Чому ж це я змагаюсь із собою?
Чи вірю, що усе переболить,
Написане незримою рукою…
Що золоте руно щасливих днів
Життя сховає у надійну скриню
Лише торкнусь на мить блаженних снів..
Чому ж все стало враз чужим віднині.
Чому пірнаю у самообман.
А чи в захмарній безвісті літаю…
Я утамую біль колишніх ран
І все мине… Та ні, так не буває.
"ЗІБГАВ ТУРБОТИ ДЕНЬ" - цікаво, читаю таке вперше!
"КОРАБЕЛЬ ІЗ ЗЛАМАНИМ ВІТРОМ" - влучно передає емоційний стан літературного героя!
Я ДОБРЕ ЗНАЮ, ЩО ТАКЕ ВОЮВАТИ ІЗ СОБОЮ, ОСОБЛИВО ПІСЛЯ СЛОВЕСНОГО ДВОБОЮ...
"ЗОЛОТЕ РУНО ЩАСЛИВИХ ДНІВ У БЕЗДОННІЙ СКРИНІ" - ТАКОЖ УНІКАЛЬНИЙ ОБРАЗ!
"ТРУНОК ВІД ДУШЕВНИХ РАН" - НА ЖАЛЬ, ЩЕ НЕ ЗНАЙШЛИ ТАКІ ЛІКИ... ХОЧА, ХТО ЗНАЄ. НАПРИКЛАД МОЛЬФАРКИ І ЧАКЛУНКИ ТРАВАМИ МОЖУТЬ ЛІКУВАТИ НЕ ТІЛЬКИ ТІЛО...
Тамара Шкіндер відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Велике сердчне спасибі, Олю, за те що вчитуєтеся в кожен рядочок мойого віршу.
Пірнаю знову у самообман.
А то в захмарній безвісті літаю…
Я вип*ю трунок від душевних ран
І все мине… Та ні, так не буває.-якби ж то можна було випити такий трунок і забутися... На жаль,душевний спокій треба вистраждати,пройшовши крізь сердечні муки... Душевна лірика.
Тамара Шкіндер відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так Наталю, душевний спокій треба вистраждати... Скільки в житті є парадоксів...
"Без подиху твої слова ловлю" Може, якось так...
Чудовий вірш! Вправно передані почуття ЛГ,
Роздуми, роздуми... як же їх багато....
Тамара Шкіндер відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, пані Наталю, за конструктивний коментар. Я дуже ціную вашу думку. Між вашим і моїм визрів третій варіант, здається найбільш прийнятний за змістом. Завжди рада вам.
"Що золоте руно щасливих днів,
Життя сховає у бездонну скриню…"
Якже багато всього в цьому вірші - і краса і філософія, і ніжність, і мрії...Сподобалось!