Осінній ранок, дощик дріботить
І ти ідеш неспішно на роботу,
Вітаються, пів міста знає хто ти...
Так хороше, що зупинила б мить.
А хтось, у переповненім трамваї,
Крізь вікна розглядає мегаполіс,
До офісу, як на Південний Полюс...
Про моє місто, мабуть, і не знає.
2012
Чарівна акварель осінньої пори...
І що той дощ, як серденько співає?
В маленькім місті, що не говори,
Все щире і то серце зігріває...
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якби то так... Але й у нас тут є
І заздрість, злість, і ненависть буває.
"Добра" цього усюди вже хватає.
Та... хоч недосконале, та моє.
Дякую за милий коментар.
Згоден, такі миті хочеться переживати і переживати! Та час біжить і нам залишається тільки максимально підтримувати у собі той настрій і ту приємну мить!) Гарна замальовочка вийшла - оптимістична і світла навіть у похмуру дощову погодку! Я теж люблю дощ!))
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так світло!..
