Темрява, вона є всюди,
Вона заполоняє дні і ночі,
Її не завжди бачать люди,
Пітьма у душах, вилазить через очі.
Є ти й вона: ніби, окремо,
Та, все стається поступово,
Її всі проганяють не даремно,
А вона поруч, знову й знову,
І поступово ти звикаєш,
ЇЇ запрошуєш до столу,
Перед пітьмою викладаєш,
Душу, цнотливу, зовсім голу.
І морок її поглинає,
Шматками плямкає у роті,
Слиною кахлі заливає,
І каже, що ще зайде потім.
-------------------------------
Ти зовсім кволий, апатичний
Ти ігноруєш все і всіх,
Ввесь світ гидкий, не симпатичний,
Його ти не пускаєш на поріг.
Та, дивна гостя тут як тут
Масна, огрядна, потом вмита ,
Тебе не заганяє в глухий кут,
А дивиться, чи на столі накрито.
І, знов, гидка, всідається за стіл,
З очей не сльози, а чисто смола,
Чого вона торкається, все-попіл,
Сьогодні серцем пані повечеряла.
Усе до крихти з'їла, облизалась,
Витерла хижу пащу рукавом,
Та в гості заглянути закликала,
Завтра підвечір, перед сном.
---------------------------------
Діра у грудях сяє чорнотою.
Сочиться з ран смола смердюча,
Ти думав, вона грається з тобою?
А вона, граючись, тебе замучить.
Зазадалегідь костюм одягнеш,
Бо, то буде останній вечір,
Ти покохав її без меж:
То все той ніж, встромлений у плечі.
Тебе запрошено у дім
Її високості, Пітьми, царівни.
І за столом у домі тім,
Жеруть, що принесли: всі рівні.
Неквапливою рукою, мозок
Виймаєш-те, що залишилось,
І все, що є-це липкий морок,
Бийте поклони, все скінчилось.
ID:
372708
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 23.10.2012 00:00:38
© дата внесення змiн: 23.10.2012 00:12:58
автор: Jim Drake
Вкажіть причину вашої скарги
|
