Багато слів не треба -
це осінній світ,
перепеті́ї,
а навпроти
небо чисте.
Потрохи свіжим буде
твій вчорашній слід -
то горобці-малі
купаються
у листі...
У словниках усе написане
до нас.
Дороги встелено...
Лишається
відчути -
одне для кожного і завше
в перший раз
без слів (я впевнена)
ще можна
щось збагнути.
Так на секунду зупинитись
на межі
між тим, що мовою,
мабуть,
не поєднати...
І розчинитись у довготривалім
сні,
щоб невагомість
ця
ніколи
не кінчалась.
Як казала мені колись одна людина, що справжні почуття це коли ти йдеш поруч з людиною і коли ви мовчите, то ви не нервує
тесь по поводу "Щоб це сказати?", а просто отримуєте від цього мовчання насолоду.
Гарно Сніжанко, ти така умнічка
Ліна Біла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А може і не закінчиться, у житті так багато речей можна збагнути без слів... І вартує повірити в щось помимо буденності... В те, що не можна побачити, понюхати, торкнутися... Як Любов, як Надія... І ніколи не пізно зрозуміти, що у житті важливо і почати боротися за це...
Ліна Біла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваші слова - сама істина)))))))))) Буває без слів така кртина в уяві постає, що от навіть і слів таких ніби немає, щоб все це описати)))Дякую