Намалюй нашу казку (Катка)
Напиши мені казку в минуле,
Ти для мене весь світ обіцяв.
Ми ж кохання там вчора забули,
А сьогодні уже не впізнав.
Загубили всю велич любові,
Спопелила байдужість красу.
Не сказали суттєвого в слові…
Чи ж тепер головне я скажу?
Напиши мені казку в сьогодні
І осіннім листком надішли.
Ти казав, що листи старомодні,
По – сучасному вже напиши.
Я хотіла в теперішнє взяти
Щастя трішки, бо як же це так?
Ми шалено уміли кохати,
Зберегти ж не зуміли ніяк.
Не пиши мені казку в майбутнє!
Подорожні у ньому лиш ми…
Спогад лине в моє незабутнє,
Обгортаючи пам'ять крильми.
Не пиши більше казку…не треба.
Смутком осінь іде дощова…
Нагадала навіщось про тебе
І з минулої казки слова.
Да, всё так. То-есть всё не так вышло и у меня.При жизни супруге не написал ни одного стиха. Всем писал, а ей - нет. Теперь вот два отправил на тот свет. Но ответа нет...
Ваш стих задел кровоточащее...
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна, що завітали. Чомусь так виходить, що цінуємо тоді, коли втрачаємо. Залишається в пам*яті нести їх вічно
Танюшо причудово!!! Так щемливо написала і разом з тим тепло, емоційно Беру таку казку у обране!!! Браво скажу тобі!!! І як я пропустила твою казку... Гарно!!!
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На жаль, сучасні технології витіснили таку романтичну форму спілкування як листи... Гарно, Таню. Ностальгія за казкою... І добре, що казка була. Потрібно вірити ЛГ, що буде ще.
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00