Не болить! Моє серце, дивно, не болить,
Хоч на нього тони болю припадає.
Закриваю очі - а світ не так горить,
Хоч у ньому тисячу зірок палає.
Не дивись тим поглядом на мене ніжно,
Все одно тримають тебе думи грішні,
Ну для чого я кохав тоді так вірно?
Все одно не любиш ти солодкі вишні.
Хоч і я тепер букет в душі зів’ялий,
Осінь в серці, а в думках - лиш ти одна,
Я тепер кидаю свої мрійні справи,
Бо кохання в неї досі ще нема.
Як нема любові одразу, навряд її можна виростити у серці. Така моя думка...Давно, Колю, не радували читача новими творами.
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цілком і повністю з Вами погоджуюсь щодо любові.
Ех, перечитав цей вірш, аж соромно стало - як я таке міг писати
А я останнім часом збагачувався думками, які матимуть скоро свій вияв у нових роботах
Навіщо себе обманювати, що не болить? Хоча, треба боротися...По собі знаю
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... подібні рани болітимуть завжди... лиш тільки час трохи їх маскує, нові почуття затирають ... та стоїт їх трохи зачепити - вони знову датуть про себе знати ... та життя продовжується в любому випадку.... дуже приємно бачити розуміння
збільшити
Не болить! Моє серце, дивно, не болить,
Хоч на нього тони болю припадає.
Закриваю очі - а світ не так горить,
Хоч у ньому тисячу зірок палає. Гарно. Але так хочеться справжнього кохання, справжнього друга поруч. Щасти тобі, Салтане
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам Тетяно за розуміння та підтримку ... я думав, що знайшов його - спрвжнє, ніжне, щире....але помилився
мені дуже сподобались ваші рядочки....багато в них болю...суму.Скажу вам одне,що б ви не робили,а долю свою й конем не обїдете...що має бути ваше те буде...успіхів вам...за вірш 5.. а з часом зостануться тільки спомини,що любив,а значить жив....
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такі теплі і приємні серцю слова . Згоден - наше буде нашим Якби ж то знати, що іменно наше.....
Так, Колю, розумію, бо й сама не можу приймати такі рішення. Важко, але знаю, що треба. Але не виходить так.. Мабуть, в мене слабка сила волі...
Бажаю Вам удачі!!
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
От і я не можу... час розставить все на свої місця, але в моєму серці завжди буде надія Але важко судити про силу волі, коли не можеш прийняти таке рішення.....я б сказав скоріш, що почуття надто сильні і вкорінені в самих потайних глибинах душі та серця....і ніяка сила волі не вирве їх звідти ...Припомнились мені слова "Люби глубоко и страстно. Возможно, твоё сердце будет разбито, но это единственный путь испытать жизнь полностью"
Жаль. що так складаються відношення.
Хтось сказав так:
Не тратьте жизнь свою на тех, кто вас не ценит,
На тех, кто вас не любит и не ждёт,
На тех, кто без сомнений вам изменит,
Кто вдруг пойдёт на "новый поворот".
Не тратьте слёз своих на тех, кто их не видит,
На тех, кому вы просто не нужны,
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння та підтримку, цілком погоджуюсь з цими вловами, та серце до останнього впирається приймати кардинальні рішення... Ви, як НАДІЯ, повинні це розуміти
Згадалось чомусь по прочитанні: "Не важно, тонна ненависти или тонна нежности лежит у вас на душе. Когда
чувство не находит выхода, то это просто тонна... у вас на душе."
Скидайте цю тону, нехай не давить!
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
До цього була тона радості - не знав її куди діти, а тепер - тона болю і знову ж не знаю, що з ним робити.... з часов розвіється... ....