Закружляє нас знов листопад
І закидає листям барвистим.
У долоні впаде зорепад,
Подарує своє нам намисто.
Листопад, листопад, листопад,
Я давно вже закохана в тебе.
Листопад, листопад, листопад,
Бачить сонце цей танець і небо.
- З ким ти тепер скажи...
- З ким ти тепер блукаєш...
- Серце моє візьми...
- Серце тебе кохає...
Ти пригорнеш до себе мене
І полинуть чаруючі звуки.
Осінь вітром легенько війне,
Відлетить з журавлями розлука.
Чуєш б'ється серенько моє,
Воно любить тебе і кохає.
Павутинням дерева снує,
Осінь теплу хустину сплітає.
- З ким ти тепер скажи...
- З ким ти тепер блукаєш...
- Серце моє візьми...
- Серце тебе кохає...
Зараз Осінь тендітна панночка, що з кожним днем, до середини вересня, добирає своєї чарівності. Та плин часу без жалю згубить її золотаву чарівну красу, стане вона поважною срібнокосою панною, та с часом майне у вир забуття...
Тихо дремлет туман по осенней поре,
Под ногами лист желтый ложится,
Осень гордо взошла на опавший покров,
Чтобы с ветром Норд-вестом кружИтся.
Прикоснулась плечом к буйным кудрям его,
Замирая на доли мгновенья,
И заплакала вдруг серебристым дождем,
На пороге ухода в забвение.
Ветер Осень тогда крепко к сердцу прижал,
Успокоил: «Грустить – нет причины! -
Твое время, поверь, непременно придет -
Не томи свое сердце кручиной!»
Так...так... саме так як ви кажете. Спочатку панночка, потім поважна панні, а тоді майне у вир забуття... І на заміну їй завітає її старша сестра Зима... Дякую вам Раїчко за такий цікавий коментар!!! А вірш ваш просто супер!!! Мені дуже приємно і радісно, що ви заходите до мене в гості!!!
Нехай у прохолодну погоду вас зігріє філіжанка кави і ці теплі від літа маки!!!
Щиро вам дякую п. Вікторе!!! Мені так приємно почути
ці слова від вас композитора!!! Мені дуже подобаються ваші мелодії!!! Бажаю вам творчих успіхів!!!
Дякую Наталочко!!! Я теж осіння і дуже люблю осінь, вона мене надихає на нові вірші... І хоч осінь буває дощовою, похмурою та чомусь тягне мене до неї!!! Я дуже рада що у мене стільки друзів!!!