Сьогодні у Києві дощ!
І так тут самотньо… безпомічні ночі – не в двох.
Відбитки оголених площ
Залишать у пам'яті тепер сумний епізод.
Погода сьогодні лютує!
І холод проникнув мені навіть в скроні й до ніг.
А може вона ще сумує?
Просто заплуталась і серце не знає доріг.
Душа помирає від болю!
Та сліз не побачиш - не треба цієї краси.
Не зможу змінити я долю -
Твій подих для мене, як крапля живої води.
Ти завжди була мовчазною!
Та вечір осінній розставив всі крапки над «і».
В житті ти була лиш Любов’ю,
Для мене ж ти стала дорожча за весь земний світ.
А щастя текло мов рікою!
Ще вчора здавалося жити хотів не дарма…
Сьогодні здаються без бою,
Лиш ті, хто кохав досить ніжно лише на словах.
маєте рацію, та іноді на все є причини... ми часто відштовхуємо тих - кому боїмося зробити боляче, не розуміючи , що вони б підтримали нас в будь якій біді...
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... мудрі слова кажете, та от тільки ми це розуміємо занадто пізно ... приємна Ваша увага до моєї творчості... піду і я до Вас в гості
Так...слова зараз -майже нічого..
Але вірш пречудовий!!!
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...це сумно ... адже з плином часу слова стають все легші і легші ... але згадуються часи, коли були сильними такі слова як "чесно", "обіцяю" ..."чесне піонерське" ... .... шкода але їх уже немає ....