Є намріяне й правда. І більше нічого немає.
Не дивуюсь годинам чекання, бо згідно сузір’ю
Ти з’являєшся вчасно. І я остаточно приймаю
Найземніший з плодів, хоч чекала троянд в узголів’ї.
Є стрільці, є мішені. І я не дивуюсь останнім.
Коронуй мене, рідний, і цілься в п’янку серцевину.
Співчуваючий натовп зійшовся на свято кохання,
Натягни тятиву, я ж бо рівну триматиму спину.
...лиш як навзнак лежала, а яблуко в трави котилося,
Мов невтомна спокуса, засліплююче і жагуче,
Здивувалася вперше – трояндам, що впились в потилицю,
І чому не лунають овації, адже ти влучив…
́
Є намріяне й правда...
І щоб правда солодша була, нам мрії потрібні рожеві...
" Без мрії не можна жити , без мрії вода не тече."
Вірш гарний, сподобався...
Вибачте за асоціації, які він викликав у мене.
Ольга Кричинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
чого ж Ви вибачаєтеся, навпаки, мені це дуже подобається
ой, чого ж воно таке гірке - те земне? Не переймайтесь надто. Серед чоловіків мало романтиків. Всі вони овочі звичайні.
гарно написали, так щипає за серце
Ольга Кричинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00