Ніжний шепіт твій,осене,слухаю я.
Вже п"янкий листопад у повітрі кружляє.
Ти на землю килим золотий розіслала
І,здається,нічого дорожчого в світі немає.
Ось листочок зірвався із вітки,дивись !
Хоч життю він прощальний привіт посилає
Й жити йому вже лишилась лиш мить ,
А він золотом щирим на землю лягає .
І політ цей освічує світлом зоря,
Він у гордому леті згоряє,
Не стає на коліна,не благає життя,
А своєю красою доокіль звеселяє.
Я б хотіла в останню хвилину свою
Не слати до неба ридання ,
А подяку піднести за дарований дар-
Дар життя .І...всміхнутися на прощання .
Я б хотіла в останню хвилину свою
Не слати до неба ридання ,
А подяку піднести за дарований дар-
Дар життя .І...всміхнутися на прощання .
Подяка завжди важлива. Чуйний і щирий віірш про осінь.
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Галиночко за коментар .Воно так з роками все по-іншому бачиться ,і кінець житя також.Роки закосичують наше життя розумінням і мудрістю .тож слава нашим рокам .дякую.
Так щемно, так мудро шепоче осінь золота.
Твоя!
Так сильно, так щиро летять до Господа слова.
Жива!
Так вірно чи то покірно приходить на усе пора...
ЧУЮ-ЧУЮ ТВІЙ ЗОЛОТОЛИСТИЙ ШЕПІТ, ОЛЕНЬКО!
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Осінь,Світаночку ! Хочеться переглянути попереднє:в чомусь розкаятися ,чимось прислужитися іншому ,і з гідністю готуватися до " зими " .Дякую .
Так щемко... Ми,наче ті листочки,що рано чи пізно відірвуться від гіллі і закружляють у прощальному вальсі... Хай гілочка життя ще довго Вас тримає,пані Олю...
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую ,Наталочко . І тобі взаємно ,хоча ні тобі іще квітувати довго-довго . спасибі сердечне.