Злітали ми
на хвилях океану
у неба
синьооку глибину.
Без зайвих фраз,
амбіцій,
без обману
неслись увись
в жадану далину.
І рвали зорі,
мов ромашки в полі.
Складали їх
у зоряний букет.
Палали очі,
наче сонце в морі.
Згоряло серце –
шрамом кожен злет.
Купалися
у серпанкових росах.
Втиралися
веселки рушником.
Й не зчулися,
як у віконце Осінь
постукала
шершавим костуром.
- Чого тобі,
розлучнице жовтава?
Іди! Зажди!
Не відбирай Тепло.
Без нього я,
немов без пір’я пава,
немов без сонця
журавля крило....
Та не питала
пані зморшкувата,
махнула вгору
посагом кривим.
І без Тепла
лишилась моя хата.
Лиш вугіль з серця
випускав свій дим.
Любашо, привіт, прекрасний вірш, і багатьом в тему. Клас!!!
Дай відповідь - це у всіх сайт так довго грузиться, чи у мене щось з комп'ютером?
Не можу нормально ні зайти до когось. Щоб прочитати твого вірша чекала хвилин 7?
Дякую, що дочекались! Щось робиться неймовірне з цим сайтом. Здається, людей не більше заходить, а швидкість передачі - на нулю. Думаю, хтось цим займається. Це не просто так.Вибачайте, як щось не встигаю прочитати.
Гарно,але не сумуй.
Прийде весна,
Дзвінкоголоса юнка
Та щебетом пташок наповнить дім.
І холод осені,й морозів візерунки
У серці вже не житимуть твоїм...
І все буде добре
Дякую. Оптимістичну ноту вчувши, лишаю сайт і спати йду. Вчора хворіла, не писала. А нині полегшало, була весь день удома, та й начеркала кілька стрічок. На добраніч!
ТАК ЦІКАВО ПРО ОСІНЬ, НЕОРДИНАРНО - ДЕЯКІ ОБРАЗИ УНІКАЛЬНІ!
І рвали зорі, мов ромашки в полі.Складали їх у зоряний букет - ВПЕРШЕ ЗУСРІЧАЮ "Зорі-ромашки і зоряний букет"!!!
Купалися
у серпанкових росах.Втиралися веселки рушником - А Й СПРАВДІ ВЕСЕЛКА СХОДА НА РУШНИК, ОСОБЛИВО НА ДИТЯЧИХ МАЛЮНКАХ!!!
Осінь постукала шершавим костуром - РЕАЛЬНО УЯВИЛА ПІЗНЮ КОСТРУБАТУ БАБУСЮ-ОСІНЬ З КОСТУРОМ У РУКАХ...
Ви знаєте, сплила у пам'яті та осінь чотирирічної давності. І так написалося швидко, мовби серце диктувало само. Дякую за похвальну оцінку. Дуже ціную! Здається, я таки трішки просуваюся вперед.