Вона пішла.
Нервово грякнула дверима,
Руками розсікаючи пітьму.
Вона пішла.
І сум мій гнівом запалила,
За відчай дорікаючи йому.
Вона пішла.
Думок безповоротність
Її штовхнула на відвертий крок.
Вона пішла.
бо має право на самотність.
До того ж не попалась на гачок.
Вона пішла.
То й що!Куди подінеться?
Повернеться за тиждень… чи за два…
Вона пішла.
Вінок образ розсіється
Й тверезою знов стане голова.
Вона пішла.
Моє безсоння в мареві
На аркуші закреслює рядки.
Вона пішла.
Й, напевне, в світлім зареві
Проходить повз заквітчані садки.
Вона пішла.
І сон, своєю ніжністю,
Розмив утому від самотніх сліз.
Вона пішла.
Та ранок з прозаїчністю
Її вертав до весняних беріз.
Вона пішла.
А день всміхався з вірою
Й надвечір я почула її сміх.
Вона прийшла!
Так, повернулась з лірою!
своїм натхненням радувати всіх.
