За найвищими нотами спеки,
Небесне лоно ховає Її
У своїй бездонній паші...
Ніжно ворушиться Її м"яке волося...
Вона зклеєна з :
Крил метеликів /найрідкісніших/,
Жаху людьського /предсмертного/,
Ніжної піни дощу /тільки пущеного Богом/...
Її ноги - довгі, стрункі,
Бігали по святій землі взутими.
Коханка цієї землі -
Ніжно притулює відірвані янгольські крила /чесний був бій /,
Бо на них краще спиться...
Вона просочується
До диких думок вільнописак,
Засідає, заварює собі каву,
Творить :
Ад у Раю,
Ніч у нутробі дня,
Любов у зубах ненависті...
Розтікаючись французькими винами,
По ньобах /дешевих/ еліт,
Чи не вона змішувала кров з попелом
У всіх відомих війнах...
Її краса кричить з ротів немовлят,
Бо всі вони проходять крізь Її долоні...
______________________________
Середина Цього Всесвіту
Ти станеш моєю.
хто?
