Цей вивих важко зрозуміти,
Ось так народи і щезають,
Коли з тобою рідні діти,
Як чужоземці, розмовляють.
Вже пізно буде нарікати,
Батьки тут винні, а не діти,
Що «папой» тата стали звати,
Цей вивих важко зрозуміти.
Бо ж навіть звірина чи птиця
Всяк по-своєму розмовляє,
Щоб не пропасти, не згубиться,
Хоч інші мови розрізняє.
Ти ж не папуга, ти людина!
Цінуй своє і вчись чужому!
Щоб розквітала Україна
І лихо не прийшло додому.
Все починається з малого,
І будуть діти «кушать», «пить»,
Байдуже буде їм до всього,
Душа в манкуртів не болить.
І ось ці дочки і сини -
Уже не плоть свого народу,
А «население страны
Русскоязычное» від роду.
У світі лиш огидні змії,
В яких роздвоєний язик.
Від думки дурень багатіє.
Яка різниця? Я так звик.
Різниця є, сліпий не бачить,
Що так підрубують коріння.
Тобі майбутнє не пробачить
Асимільоване насіння!
Вбивають мову, щоб народ,
Країну згодом розділити.
«Рускоязычные, мол, вот» -
І їх потрібно захистити.
Для цього Думою закони
Давно вже прийняті в Москві,
Прибрати хочуть перепони,
Державність знищити в крові.
Це зроблять нашими руками,
І участь візьмуть наші діти.
Невже ми дурні, щоб віками
Дітей чужої мови вчити!
30. 05. 2011 р.
Цілком згодна з основною ідеєю. Я знайома з декількома людьми, які раніше розмовляли російською, а зараз - тільки українською. Наприклад, у родині мого кузена зараз між собою спілкуються тільки українською, або англійською мовою. Але, коли ти виріс у російськомовному оточенні, досить складно перейти на українську. Коли я намагаюся розмовляти українською, виходить щось дуже схоже на якийсь "Азіровський" діалект. Дуже соромно, але саме так.
Мирослав Вересюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сьогоднішні події лише підтверджують те, про що було написано три роки тому. По-правді сьогодні в Україні потрібно захищати тих, хто розмовляє українською! І роль держави повинна бути визначальною. Я не вірю тим політикам, хто з екрану звертається українською, а в сім'ї спілкується російською! Ця фальш потім призводить до зрадництва. Потрібно бути чесним перед самим собою. І найлегше, що може кожен зробити для захисту України, це спілкуватися СЬОГОДНІ українською. А в сім'ї ці прості люди можуть спілкуватися як завгодно. В Німеччині, чи Франції такі правила не викликають сумніву. А в Україні Московія зразу починає кричати кричати про "ущемление".... Дякую, що читаєте...
Я російськомовний українець, так сталось, бо народився в Криму, але рідною мовою називаю українську. Спеціально мову не вивчав, але вважаю, що якщо ти, пробачте, не дебіл, то жвучі в Україні можна зовсім не прикладаючи ніяких зусиль, природним чином засвоїти мову, хоча б до рівня "написати заяву". Дякую за вірш!
Мирослав Вересюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цей вірш влучить прямісінько у серце кожного УКРАЇНЦЯ, а от чи дійде зміст твору до свідомості перевертнів різних відтінків - це вже питання.
24 Серпня був на Майдані незалежності.Прогулюючись по майдану спеціально дослухувався до розмов, або щось запитував у когось, і на 90відсотків це була російська мова! І це в столиці!Ганьба і сором!
Мирослав Вересюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дійсно ганьба і сором! Де гідність, патріотизм, національна свідомість? Здавалось би так просто - спілкуйся українською! Зроби свій вибір! Але манкурти на це не здатні! Це найстрашніша форма окупації і знищення!