UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: НЕСПОДІВАНО-ТЕРАКОТОВИЙ ГІСТЬ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Вікторія Гончарова, 03.06.2013 - 09:03
маю маленьку Крихітку, тому і пропадала, бо ж усюди того носика мусить запхати, лиш встигай за ним  дякую за теплі слова!
Вікторія Гончарова, 03.06.2013 - 00:50
вмієте пані Валю вразити в саме серце  схиляю голову перед Вашою творчістю    
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
як довго я Вас не бачила, пані Вікторіє... невже це я така неуважна?... чи Ви таки повернулися?дякую Вам любо і щиро дякую... радію Вам... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..син прокинеться і ми включимо "Вашу музику" - спить іще... дякую Вам знову за запрошення прекрасне...
Анатолійович, 20.04.2013 - 08:20
Дякую за такий щирий і відвертий коментар!  Заходьте в гості послухати мою музику! З Вашим піднесеним сприйняттям світу дещо може навіть сподобатись... 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
приємно отримати ТАКЕ гарне запрошення і саме сьогодні... я впевнена, що сподобається... бо людина в усьому, що не робила б - висловлює власну душу... тим паче - в музиці... а душа Ваша, пане Анатольєвичу, - Божа Іскра...
Анатолійович, 20.04.2013 - 07:36
Яке дивне відчуття світу і повне злиття з природою!  Таке дається тільки обраним! Я так думаю...  З днем народження, шановна пані Валентина!     
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О! як радісно я приймаю Ваше вітання - воно абсолютно "не прогнозоване"!!!!! а тому - абсолютно щире, що я і приймаю, як істинний дар... ПРЕКРАСНО-прекрасно... ..а я глянула на "новий коментар" у повідомленнях і подумала, здивувавшись,-"...і чого це пана Анатольєвича у луги мої "занесло"... он, виявляється, чого...вдячна радісно за сказане Вами на адресу мою... таке надзвичайно приємно чути і... це правда... 
Innessanew, 19.03.2013 - 12:53
Усі свої - в містах, у селах, в лузі:Травинка, пташка чи старий сусід. Хтось не говорить, а ще хтось - не чує, А розумітися навчитися нам слід. 
Margoshenka7, 13.07.2012 - 11:50
Серед лугу завжди відчувається, яне незначне людське життя на тлі правічної природи - і хочеться поріднитися з усім тим, що становить собою цей дивовижний світ :так і хочеться: до дрібноти змалі-ти, оселитися між пелюсток невибагливо-ситцевих лугових квіток...
Інна Пінна, 12.07.2012 - 14:18
Дякую вам!Дякую, що вірите в мене і взагалі в людину!(вірш О панно Інно - П. Тичини) мовчати для вашої музичної душі два тижні то занадто, то по каві і за перо 
Інна Пінна, 12.07.2012 - 10:10
сказати, що глибоко - нічого не сказати...ви відчуваєте те, що не дано відчувати людям, вірніше, те, що вони згубили  буду вас почитувати-перечитувати...хочу навчитися... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба панно Інно (гарно звучить -- панно-Інно... у когось з відомих наших поетів є вірш такий -- о, панно Інно... чи в Драча?... не пригадаю...) -- отакий вступ вийшов розлогий ...хочу подякувати Вам за крила і світло душевне, яке Ви подарували мені словами Вашими... а, саме головне -- те, чому Ви маєте намір вчитися -- уже вмієте... вроджене у Вас, в генетичному коді, в голосі крові збережене ТЕ... що інші люди загубили... здогадуєтеся, звідки знаю?... якщо бачите і визнаєте таку особливість в іншому, отже -- маєте в собі... отак складно я зараз мислю і пишу... тому й мовчу вже майже 2 тижні.... так радісно дякую Вам за візит Ваш і щедрість сердечну Вашу... по каві "вдаримо" з Вами, якщо не маєте заперечень...
Валентина Курило, 02.07.2012 - 20:11
Давно не виникало цього почуття злиття з природою. Та й яке злиття в місті загазованому, асфальтованому, бетонному. А ось прочитала Ваш вірш і щось ворухнулося, згадалося. Дякую Вам.
Окрилена, 01.07.2012 - 15:42
Трепетний, світлий і теплий політ Ваших думок , Валю і помах крил теракотових зоставляє у стані невагомості прекрасного
Леся Геник, 30.06.2012 - 21:55
Окреме спасибі за дрібку-подробицю... От і сама біля Вас посиділа, павука злякалася-таки, мурахи явно не чекала (а як ще й щипуча з уроди?), ну й комариця... як то без неї? Одним словом, п.Валю - дякую...
Леся Геник, 30.06.2012 - 20:04
Ваш світ Поезії - дивовижний! Там оживає все-все, навіть та ж теракотовість і то підморгує з крил... Ну, враження моє таке... Цікаво, що ж то метелик сказати хотів?...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...він, люба моя голубонько Лесю, хотів сказати, яким способом я можу стати однією з них... лугових... повірите -- це не вимисел... метелик справді прилетів.. всівся, правда, не на передпліччі, а трохи нижче коліна, десь в районі "точки безсмертя"... але про коліно "літньо-оголене" (я одягнена була в шорти) якось мені здалося трохи... недоречно, одне слово, здалось мені непристойно про коліно своє згадувати...) так ми сиділи собі якийсь час.. тоді я його потривожила, бо поворушилася -- діставала з дуже зручної кишеньки на нижньому краю тих шорт цигарки й запальничку... він злетів... ліниво так, нехотя... тоді знов всівся там само... отак ми "покурили" вдвох, вірша пописали... далі -- я заглянула за коліно собі -- чи не полетів він часом, помітила ще й помаранч в його "масті"... довелося трохи ритм вірша поміняти, додавши помаранчі до теракоту... очки ще кругленькі такі на краях більших крил... але то вже для вірша було задуже, я так вирішила... полежали обережно в траві... тоді я вже хотіла йти, але він не хотів летіти -- сидів на нозі, на "точці", "руки свої потирав"... довелося і мені залишатися... але скоро на мене з груші спустився павук... тоді прибігла велика така лугова мурашка -- стала нишпорити... муха прилетіла... одне слово, почали "обживати"... але коли вже до комарихи діло дійшло... я сказала метеликові -- ну, все, я пішла... хочеш, сиди на мені -- разом пІдемо, хочеш -- забирайся... вирішив забратися... так ми й розсталися... так і не розказав, як це зробити, шоб назавжди в лузі залишитися... публіки сторонньої виявилося занадто густо... а, може, я не почула, а він втомився повторювати... не догукався...
Наталя Данилюк, 30.06.2012 - 17:27
Як гарно! І сумно якось...Радість і смуток переплелися у цьому вірші прекрасному,що оспівує красу довколишнього світу! Таким затишком і спокоєм душевним повіяло від вірша...  
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
сумно трішечки, любий Одуванчику... бо не знаєш -- як же його до "своїх" назавжди повернутися... приходш до своїх, а вони -- не впізнають тебе...дякую, любий мій Одуванчику... Ви знаєте, що таке одухотвореність ВСЬОГО...
Олександр ПЕЧОРА, 30.06.2012 - 15:37
Чи вважаєте Ви, що справді маєте і рідновірську поезію? Вона ж глибоко українна.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
любий пане Олександре! чого ж я маю заперечувати очевидне?.. я просто щиро не брешу -- ні собі, ні людям.. я пам"ятаю себе "в раю" -- то я про дитинство так сказала якось віршем моїм.. а якщо серйозно -- я пам"ятаю себе дуже з давніх пір... я знаю, яку функцію виконувала в "первісному людському стаді" -- я була Оком (денний спостерігачем) і "Уретрою" -- вожаком (там у мене є про це вірш і коментарі -- "ЗБЛИЗЬКА" називається..) потім було багато чого (можна вважати подібне -- поетичним маренням...) -- тому -- НАШ БОГ -- завжди ЄДИН -- Він -- СВІТЛО, яке виходить з однієї ТОчки і розливається по всій Безмежності, Він -- ЛЮБОВ Істинна... усе решта -- людське... боротьба і прагнення влади над істотами, і собі подібними також -- небожість... або чужебожість... що нам до того?..
Олександр ПЕЧОРА, 30.06.2012 - 15:35
Якщо бажаєте, я попробую помістити ваші рідновісько-язичницькі мотиви (а вони є!) запропонувати до одного цікавого збірника...
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
