Не сподівався на негоду,
А тут відчути довелось,
Як з хмари вихлюпнуло воду
Так, наче з бочки полилось.
Не врятувала й парасолька -
Промок, як хлющ, аж до тілес...
Дивлюсь - назустріч баба Сонька,
Як янгол з сонячних небес!
Іде з ціпком... Росу збиває...
Гербарій в кошику цвіте.
Суха, як перець! Ще й співає...
Я остовпів - тут щось не те!
Довкіл гаї, левади, луки -
Немає прихистку ніде.
А в баби вузлуваті руки
Й лице, давно не молоде.
Питаю, як же та вмудрилась
Переховатись від дощу,
Коли навколо все умилось,
Бо ж він з хвилину, як ущух?
У баби Соньки засміялись
Веселі бісики в очах:
- Я теж намокнути боялась,
Як дощ періщити почав.
Аж тут, дивлюсь, верба розлога,
А при землі таке дупло,
Що я туди й встромила ноги,
А там так затишно було!
Отож, вмостилася зручненько,
Перечекала зливопад
Й тепер ось дибаю тихенько
До хати рідної назад.
Я осміхнувсь бабусі на́віч,
(Бо ж сам кумедно виглядав).
На думку спав Григорій Савич,
Філософ наш, Сковорода...
Вражений! Чудовий твір!
Іронічно-філософський...
(А прогляньте й мій коментар А.Дальному про зневагу до хохлів...)
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячний! Щодо коментаря- повністю поділяю Вашу думку. Стереотипи потрібно викорінювати, однобокі судження, аж до зверхності - не сприймає душа українця...
Така щира і зворушлива історія... Іноді життя підкидає нам такі приємні сюрпризи,що не можливо не посміхнутись!Як-от Ваша баба Сонька-така безпосередня і щира,як дитина...
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Природна кмітливість завжди виручає в складних життєвих ситуаціях, як-от в цій... Дякую!
прекрасно! з теплим і затишним гуморком таким... і філософією Дощевою... класичною... розважливо-спокійно-глибокою... Пане Василю! дощів сонячних Вам! то й нам од Вас перепаде...
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Така щира і зворушлива історія... 
