Якісь такі нестерпно дикі дні...
Вже й небо незабудками розквітло,
Метеликом тремтливим липне світло
До шибки на застиглому вікні.
Якась така непрохана печаль
Клубиться димом посивілим в душу,
Знов оберемки спогадів ворушу
І розбиваю спокою кришталь.
Якісь давно обірвані мости
Розкопую у цих маленьких друзках.
А може я, і справді, боягузка,
Бо не зуміла щастя вберегти?!
І розгубила лілій білий цвіт,
А інша позбирала(бо мудріша)
І притулила до грудей міцніше,
Залишивши мені болючий слід.
Якась така безодня з-під повік,
Таке переосмислення раптове!..
Поніс ти іншій диво пелюсткове
І на прощання поглядом обпік.
На жаль, у коханні не буває сміливіших, мудріших, вдачливіших...Цими рисами можна досягти лише тимчасового успіху...Справжнє кохання приходить саме, без хитрощів і мудрощів... І, якщо невідомо коли і куди може зникнути, значить то було не кохання , а захоплення, або, щонайбільше - пристрасть...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Які мудрі слова,Сергію. Так,часто ми шукаємо причину своїх проблем у недоліках власного характеру,не усвідомлюючи,що почуття народжуються спонтанно і не можна примусити людину полюбити тебе за твою вдачу.Дякую щиро за такий глибокий коментар!
чіпляють душу такі твори, сум огортає серце, а в грудях... відчувається нестерпний біль.... але тоді навіть важко уявити, що відчував автор...
Сподобалась Ваша робота
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже люблю читати Ваші відгуки! Так тонко Ви все відчуваєте і так співпереживаєте моїй ЛГ...
так багато сказано під віршем, що мимоволі таки усміхаюсь: а поезія ж об"єднує! От спостерігаю за нашими авторами, як усі ростуть, вчаться один в одного, як буквально буяють... Душа радіє такому цвіту! звісно, Наталочко, що й Ти автор авангардний, одна із кращих.
От пройде якихось небагато років, як багато хто з тих, кого знаю, стануть авторами хрестоматійними, яких вивчатимуть і цитуватимуть приємно ж як!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,Володю:всі ми ростемо потроху,набуваємо майстерності.І це дуже тішить!Адже є в кого повчитися.Ну,до авангардності мені ще далеко... Втім,дякую щиро за тепле слово підтримки! Адже підтримка талановитого поета багато важить.