UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: НЕ ХОККУ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ gala.vita, 01.06.2012 - 23:59
перепрошую, так трапилося, що вкралася опечатка до мого коментаря в цьому слові:"розхвалювала" я мала на у вазі що автор мене розхвИлюавла! 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я одразу ж зрозуміла, що то просто буква інша зайняла не своє місце у слові "розхвИлювала"... як і цього разу бачу, що Ви мали на увазі "розхвилювала", а не "розхвИлюавла"  посмішили мене... і згадала, як колись давно Герцен в журналі "Колокол", подаючи репортаж з коронації царя нового, не пригадую вже як там його звали, надрукував такий текст, приблизно: "...і на голові царя возсіяла золота, обсипана діамантами короВа..." після зауважень і погроз в наступному номері свого часопису він вибачився перед читачами і царем і чемно подав уточнення: "... в тексті такому-то замість слова "корова" слід читати: "... на голові царя возсіяла золота, обсипана діамантами "ворона"... і тільки в третьому номері вже остаточно уточнив, що там возсіяла КОРОНА... кажуть, спеціально так над царем знущався...у нас тут такі цікаві помилки трапляються інколи... і в мене також... а інколи навіть підступні... але ж ми розуміємо, що малося на увазі... дякую Вам за ранішню смішинку...  
Наталя Данилюк, 01.06.2012 - 14:04
сказала мама:«…такою ти вже, Валю, й подерешся...» такою і "дерусь" Слухняність-  мама завжди знає свою дитину.  І справа,мабуть,не в тому,що ми запрограмовуємо себе на таку поведінку,дослухаючись до маминих слів,а в тому,що ми такими народжуємося(і мама це знає).Дуже гарна мініатюра про янгола-це так правдиво і життєво(про виживання з одного боку і відірваність янгола від реальності з іншого...)-  А чому не хокку?  В моєму сприйнятті якраз хокку(з родзинкою,притаманною тільки Вам )    
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мама мене любила і жаліла... не помилялася стосовно мене... шкода їй було мене...дякую Вам, Одуванчику, любий... а не хокку -- бо то дуже чітка і задана форма, то витонченість іншої культури... там усе вивірено, там усе вмотивовано, врівноважено... то не тільки вірші, то ще й скульптура водночас... мала форма... нецке, здається, називається... може й плутаю щось... у мене інший характер, стрій мислення... я не захочу відточувати форму до останнього ступеню довершеності.... форма -- це форма... тому -- не хокку... щось інше... а може й ніщо... побачимо, що то воно в подальшому буде... чи не буде... хай собі, як є...
Артур Сіренко, 01.06.2012 - 09:08
Дуже цікаво! Текст побудований майстерно... Інколи треба висати просто у вільній формі не обмежуючи себе ніякими рамками. Тоді народжується текст... 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
сАме... ну от ми з Вами, удвох, пане Артуре, можливо, в самОму витоку якоїсь нашої, домашньої "короткої форми"... а чому ні?.. шукаймо!-- знАйдеться... головне -- без суєти... і намагань... без штучності... і не боятися "авторитетів"... якщо пора -- самЕ випрозориться... постане... а ні -- то ні...дякую... не дивно, що Ви! так прозоро побачили мою думку... і приємно...
gala.vita, 01.06.2012 - 08:29
Здаюсь, невзмозі втриматись від захопливих вигуків!!!!ВАУ!!! СУПЕР! КЛАС!!! так тонко і дохідливо... а як красиво водночас! А те, про ліс, я просто "в ауті" живу поблизу залізничних колій - трьох- оточили, то так само за ними доглядають, випалюючи траву...хух, розхвалювала! 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую,gala.vitочко! "!!!ВАУ!!! СУПЕР! КЛАС!!!" -- це у нас з Вами взаємне... от саме таке, мабуть, я передаю графічно наступним чином -- "геніально!", ні, це я не про себе -- то я про Вас!..
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую... гляньте при нагоді, Консуело, я там іще про янгола додала... а ліс... нищать... на моїх очах... нічого вдіяти не в силах -- їхній... неБожий, не мій... я так люблю його... без лісу -- добре, що доживаю вже, і скоро вмру... щоб не дивитися на ці жахи... а поки що -- Терпіння...
|
|
|
||||||||||||||||||||||
