Ти не дивись на мене, не дивись,
бо я, як сніг, у погляді розтану.
Не називай, прошу, мене коханим,
бо так мене вже кликали колись.
Я зазираю в очі небесам,
прошу дощем ледь освіжити чуба.
Я добре знаю, що спокуса - згуба
і не куплюся, як в Раю Адам.
Не говори нічого, не кажи.
Нам просто добре тут удвох з тобою
так мовчки милуватися красою,
хмеліти трунком ночі і жоржин.
Ти не дивись на мене, не дивись,
Південна зірко, я не твій, красуне!
Ти - досконалість! Але серця струни
уже давно ще кращій поклялись.
Фатальна Ваша південна зірка... Так,світ довкола сповнений солодких спокус і не кожному під силу втриматись...А Ваш ЛГ-вірний лебідь. Прекрасна лірика!
Ти не дивись...А мені здається, що серце все-таки чекає на погляд, на зустріч, бо
b>Нам просто добре тут удвох з тобою
так мовчки милуватися красою,
хмеліти трунком ночі і жоржин.
...Ти не дивись на мене, не дивись,
Південна зірко, я не твій, красуне!
Ти - досконалість! Але серця струни
уже давно ще кращій поклялись... --
те, від чого так відхрещується Ваш ЛГ -- вже сталося... зрада відбувається в серці Вашому, сказав Ісус Христос... а спроба не звабитися -- то розсудочне...
Ти - досконалість! Але серця струни
уже давно ще кращій поклялись. Всі б чоловіки такими вірними були, ото був би Рай!!!! Та спокусниці не читають таких чарівних віршів, на жаль
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Інно. Я насправді хотів передати через внутрішні почуття ще і вірність рідній землі, але певно переборщив з емоціями