А сонце ткало теплу месу,
І відбирало розум в нас,
Як королівна,ні,принцеса,
Були Ви в профіль і анфас.
Від Ваших поглядів палючих,
В рожевій піні бився сад,
А я,немов отой Веспуччі,
Або ж палкий Рабіндранад,
Хотів Вас вивезти в країну,
Терцетів,рондо,пишних строф,
Напівпрозору пелерину,
На нас накинула любов.
У літаку ми просто діти,
Хмарки пливуть попід крильми,
Під нами пробіга півсвіту,
Й в казкові джунглі вірим ми,
В країну рондо і терцетів
ошатно вбраних тріолетів.
А сонце сіє теплу месу,
І розум відбира,принцесо…