Поет – не кожен, право слово,-
Один поет тут написав, -
І ось вам вірш уже готовий -
Когось кудись вкусив комар!
То, мабуть, буде вже даремно.
Що вірш про це, я вам скажу,
Та ж боляче! Подія – щемна,
Коли вкусив комар чи жук.
А я прокинусь знову ранком,
Дивлюсь на світ, як перший раз.
Іду у світ зі свого ганку,
Як першачок – у перший клас.
Я, як узбек, що їде степом
Й співа про те, що взрів навкруг.
Бо мрії линуть так далеко,
Що ти й не уявляєш, друг.
Хай незначна якась подія,
Мені цікава лиш вона.
Нехай – якісь простенькі мрії,
Пишу про це. Моя вина.
Тут про життя пишу я вірші.
Хай не поет я. Та – жива!
Писати буду, кращі й гірші,
Допоки «варить голова».
І добре - це, чи це – погано,
Лягає віршем мрії злет.
Чи випише поет догану?
Чи й так простить мені поет?
І хай там що. Життя люблю я.
Його віршами намалюю.
Звернення до поета, який вважає, що справжній
поет повинен писати виключно про важливі речі
Вірш - це думка... Або багато думок... Не думати - не можливо для розумних людей. Тому, виводячи логічний ланцюжок до завершення, - ти розумничка! Натхнення тобі й позитиву у думках і житті!!!
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я буду старатися не розгубити позитиву
і тобі бажаю того ж самого
тримаймося
Замечательно! И совершенно верно, как с моей колокольни. Я тоже люблю - что вижу-о том пою.
...и есть подобный стих - "Мой ответ Чемберлену", но, скорей всего удалила
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00