Як непомітно час змінює все: нас, наші почуття, мрії, бажання, цілі і саму суть життя.
Ріка життя непомітно мілішає, гомін стрімкої течії перетворюється в шепіт, який іноді неможливо розібрати.
Серце ще вміє помічати красу, радіти приємним несподіванкам, сумувати, кохати, чогось чекати і за чимсь шкодувати. Але...Це все не таке яскраве, яким було ще вчора. Ми все менше розуміємо нову музику, поезію, фільми. Нам усе частіше здається, що в нашому минулому все було цікавішим, кращим, достойнішим, щирішим. Навіть в цукерках, морозиві чи газованій воді ми хочемо знайти запах і смак далекого дитинства.
Час веде нас життям. У кожного свій відрізок часу. Ми його викори-стовуємо по-різному: одному здається, що часу вистачить на все: на помилки і їх виправлення, на кохання і розлуки, на щастя і біль. І - помиляється. Іншому здається, що він нічого не встигне і його час раптово обірветься, як тоненька, непомітна ниточка, від тягару надбань і вчинків. І також - помиляється.
Ми все життя залежимо від часу: боїмося запізнитися, доганяємо, не встигаємо, губимося в його вирії , помиляємось, намагаємось виправити помилки. І все життя нам хочеться зупинити час хоча б на мить або змінити його траєкторію.
Невловимість і безконечність часу - це Вічність. А життя - мить, яку нащадки запам"ятають або забудуть. Та ми цього вже не знатимемо: наше життя не може бути Вічністю.
Дуже мудрі роздуми, Олю. Поки молодий, над цим не замислюєшся. З наближенням старості у такі думики поринаєш мимовільно. Коли переглядаєш альбоми, так сумно стає на душі від усвідомлення того, що вже й залишилося всього нічого, а ти ще й жив.
І я, Олю, над цим думаю, але живу, бо Бог дав мені право жити, любити дружину, дітей, внуків, а це хоч і миттєве, але життєве щастя...Бережімо кожну хвилину земного життя!!!
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Віталію, Ви не "АЛЕ живу". Ви живете повноцінно, бо Ваше життя наповнене любов"ю, повагою, мудрістю, посмішками і довірою дітей і онуків.Ваша мить не промайне безслідно, бо вслід за Вами є кому йти.
Налаштовує на глибину
Напевне час завжди є... Але його присутність не завжди відчуваємо, або ж не вміємо втілюватися у ньому.
Все ж краще вміти розпоряджатися часом, а не навпаки
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00