Ув одному старому будинку жилось-булось якось сходинкам... а як? Та - по-різному... І було їх 15. Найзарозуміліша, пихата, найвища - бо згори на усіх решту дивилась - п"ятнадцята,- дуже "високої" думки про себе і "заниженої" про інші чотирнадцять...та й решта світу її якось "не надихала". Аж поки новий власник старого будинку вирішив перетворити його на модний отель...і добудував кілька поверхів а заразОм і сходи...продовжив. І стало їх не 15, а 207. Тепер 207-ма вельми пихтіла "височиною" і "величчю", п"ятнадцята посоромлена і стоптана хиріла десь поміж усіх...Заздрили тепер не їй...
І лише майстер, який той будинок збудував і третя сходинки знали, що справжній скарб - старе родинне срібло і листи кохання до нареченої, стрічкою навхрест переплетені, збережені були під третьою... Вона - мовчала, та сходинка, яка мала і знала більше за усіх...але як же ж їй добре...і "високо" жилось...
Та не у скромності річ......просто вона не "встрявала" у конкуренцію, хто вище, хто краще...знала себе і свою власну історію...цього повинно бути достатньо усім
Ой, кайф...
