Зібрався "тамтешній", ну, ви розумієте - "тамтешній" суд, щоб судити....і кого б ви думали...самого Все-Вишнього ( а може, то просто прізвище таке)...Судді, мов школярі, сумирні та перелякані, - як перед директором школи. У залі, що більше скидається на райський сад:
- Прокуроре..., зачитайте... звинувачення ...хим...обвинуваченому ( запинаючись)...
- Звинувачується... у тому, що давно не творив див, промінявши Творчість на Спокій...та урезонення смертних ...шляхом раціональних та природніх сил та явищ.
Усі зі страхом звели погляди на Все-Вишнього, очікуючи від Нього...може...гніву?
А Той...сивий...ніби навіть і ... засоромлений...у бороді його звили гнізда всі птахи світу, весна мружиться у лівому Його оці, осінь, дмухаючи, розпушує вуса присяжному, що по-ліву руку від обвинуваченого (бідака присяжний пчихає і не сміє відсунутись, а осінь вітрами майбутньої зими - заграЄ), літо з дітьми бавиться, присівши у долонях Старого і мрійливо заглядає угору, на бороду Все-Вишнього, мовляв, ну, коли вже усе це скінчиться і підем гуляти...
...А Той присоромлено, з усміхом у вуса:
- ВИНЕН, - піднявся з лавки і.... хлопчиком років п"яти...у тих самих старезних, навіть, вічних, що стали вмить йому величезними капцях, у вицвілій за роки Премудрості сорочці,та... сполоханими птахами, що злякані втратою "бородяних гнізд", літали довкола Його голови й насвистували Ідеї Нових Чудес,- пішов "чудити", ой, вибачте, творити дива, яких так "за-праглось" людям.
Тримайся, світе! Коли хочеться чогось надприроднього, дайте це влаштовувати дітям!
Ти ж зна....я соромлюсь 
