(Вірш був написаний шляхом медитації, і споглядання. Відчуття, що його хтось з потустороннього світу диктував)...
О річка, О небо, О сонце прекрасне,
ви наймиліші нашій душі!
Молимо за вас, за світ цей ясний…
Весну закличем, зиму люту подола,
щоб Весна швидше всупала у свої права.
Бо в тім є добрая, могутняя сила,
що думкою кличем до себе весну,
щоб живе від серця родила,
збираючи всіх у своїм саду.
І нехай глаголить від нас, голос предків, народу,
Що приходимо ми у цей час,
Що миром і злагодою одарити цю землю хочемо,
І чого прагнемо онуки від вас!
І нехай не стигне холод у п'ятах,
Від далеких, зістарілих слів,
Бо найстаріша істина,
Вона найсильніша, багата,
Що зростає на полі незораних нив.
І не знають невільні,
яку ганьбу вони творять,
Лишаючи землі попіл оцей,
Що кара від неба не забариться,
Змітаючи з груна нечестивих людей.
І діліться знаннями з тим з ким можна ділитись,
просіть їх у Богів, у Батьків,
бо лиш від них ми можемо вчитись,
Як засівати землю під мелодійний заспів.
І нехай ваші і наші діла процвітають,
Творіть і плодіть багато дітей,
Щоб по Мокоші впевнено ступали,
Втілюючи в життя безліч ідей.
І не журіться ви зараз діти,
Що на землі скрізь безпросвітна брехня,
Так і вона скоро скінчиться,
Як прийде нова ера буття.
І в кожного народу своя дорога життя,
Та ви діти Божі - тому вам не гоже,
Скидатись по світу.
Коли під ногами своя земля.
ID:
330083
Рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата надходження: 13.04.2012 21:03:17
© дата внесення змiн: 19.04.2012 11:59:36
автор: Печерник
Вкажіть причину вашої скарги
|
дякую
