дякую за музику, що повертає в майбутнє,
я з тобою поділю ці будні й накреслю свята.
міста вигадують таких як ми для розваги,
вбрискують в очі літри зневаги й штовхають кудись.
тут молись - не молись, все одно залишишся в дурнях.
пам"ятки із паперу, де тягнуться сни нецензурні,
де вухо звикає до лайки чистішої за молитву,
шукаючи ритми твого нетерпіння, вигадую битву.
дякую за пісні, що карбують вечірне натхнення,
за солодкі мігрені й лічильники без нулів,
і за міф, у якому зовемся ніяк... безіменні..
(особливо я вдячна за цей обнадійливий міф)
Это понравилось. Я читала Ваши стихи 2010 года. Очень. Не знаю, Вы как-то чуть изменились. Да, поэт, наверное прогрессирует.Но... те, прошлые, - они не искусственные. Вы там были настоящей. Там - проникновенней и трогательней. Там, - душа, понимаете...
Тут, - какое-то подражание, не себе.
Впрочем, может я ошибаюсь.
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
таки помиляєтесь
я ніколи нікому і ні в чому не наслідую... свідомо принаймні. справа не в тому... справа в тому, що тоді я була інакшою не лише як поет
дякую за пісні, що карбують вечірне натхнення,
за солодкі мігрені й лічильники без нулів,
і за міф, у якому зовемся ніяк... безіменні..
Оце правда така....
Это понравилось. Я читала Ваши стихи 2010 года. Очень. Не знаю, Вы как-то чуть изменились. Да, поэт, наверное прогрессирует.Но... те, прошлые, - они не искусственные. Вы там были настоящей. Там - проникновенней и трогательней. Там, - душа, понимаете...
в мене лайка чистиша за молитву
