Лиш мрія, захоплення... пастка -
Поглинуть в собі віртуальні світи.
Блукають думки - шукачів цього щастя:
"Летіти, зростати, чи просто іти".
І світ цей вселяє оманливу силу:
"Я кращий, сильніший, іду я вперед.
Чомусь не дивуюсь якомусь там диву,
Бо в мене ще є не одна лише смерть".
І вже не цікавий світ справжніх досягнень:
"Куди там підеш, і що там віднайти".
Нещадно крадуть всю енергію прагнень
Мальовані кимсь віртуальні світи.
29.03.2012
Можливо тому, що в мене насичене реальне життя, воно для мене має більшу вагу ніж віртуальність!
Андрій Гагін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можливо. Колись спробував ненароком пограти в одну гру. Тоді я виявив для себе багато чого нового. Були такі люди які в ній проводили весь вільний час, були такі, що грали сім'ями - не знаходячи нічого кращого в житті... Я грав два місяці, за цей час зробив власний альянс, який об'єднував багатьох людей. Я був лідером - але ми не досягли перемоги в грі. Наш альянс розпався, тому що багатьох я переконав в іншому - що потрібно жити в реальності.
До речі тоді я зробив ще одне відкриття - Виявляється найчастіше грають ті - ті кому за 30, хто вважає, що не знайшов себе в житті. Хоча насправді всі вони помилялись...
Більше оптимізму, посміхнись Андрійку, на вулиці стільки всього і реального, а ті віртуальні світи можна пропустити крізь розум не дозволяючи їм надовго зупинятися в серці.
Андрій Гагін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цей вірш не про мене. Я вже виріс з тих віртуальних світів. Але є знайомі і друзі, які в них живуть...