Асфальт розхристаний в калюжах,
Весняна повінь, мокрота.
Зима без жалю, вже байдуже
Віддала всі свої права.
Рілля з-під снігу виставляє
Чорненькі шапочки свої,
І міцності мороз немає
Хіба, що ранком до зорі.
Дерева стомлені від снігу,
Колише вітер сонний ліс
Цю монотонну купіль білу
Поміж смерек, поміж беріз.
Тендітна брунька стрепенулась
З льодинки вирвалась сльоза.
І перші подихи вдихнула,
Така розніжена весна.
Напилася земля вологи,
Вже скоро проліски зійдуть.
Дерева вкриються в обнови,
І в коси квіти заплетуть.
СКОРІШЕ Б НАСТАЛО ТЕ СКОРО
ВІРШ ДУЖЕ ХОРОШИЙ - ЧУДОВА ПЕЙЗАЖНА ЛІРИКА! А Я ЩЕ ТАК І НЕ ДІЙШЛА ДО ЛІСУ, СПРОБУЮ ЗАВТРА. МОЖЕ ЛІС, ЕФІРНЕ ДИХАННЯ ДЕРЕВ, ДИВОВИЖНИЙ АРОМАТ ЗЕМЛІ ЗМІНИТЬ МІЙ ДУШЕВНИЙ НАСТРІЙ!
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я знаю, що ми вдвох любимо природу, ліс, квіти...
Так що, спіши Олю як найшвидше на свіже веснене повітря в лісок нарвати квіток і набратися сил. Дякую тобі, за все
Теплого вам весняного сонечка
