Скрипка...Вона завжди вабила мене своєю чарівністю...Її музика торкає серце за живе і ти відчуваєш, як воно б'ється з шаленою швидкістю...Іноді вона наповнює серце смутком і жалем, коли чутно її мелодійний плач, іноді вона дарує душі відчуття радості і щастя, якими так і хочеться поділитися на весь світ.
Слухаючи ніжні звуки цього інструменту, непомітно для себе вони відносять нас немов би в казковий рай, наповнений приємними відчуттями та ніжними мріями...
Антоніо Вівальді, Нікколо Паганіні, Вольфганг Моцарт, Аркандежло Корелі - і це далеко не весь перелік майстрів класичної музики, які внесли в світову історію свою чудову гру на скрипці, доводячи, що немає межі досконалості цього яскравого звучання. Чого тільки варта "Ельфійська ніч" (Скрипка Страдіварі) А. Вівальді, яка за лічені секунди здатна розчулити людську душу та серце, яка дозволяє забути всі негаразди і на мить наодинці зі своїми думками взлетіти високо в небо...А "Вальс квітів" П. І. Чайковського - дарує неймоврне відчуття казковості, під цю музику так і хочеться якомога скоріше кружляти невагомий танок, ледве торкаючись землі...О, ця музика....вона зводить з розуму своєю досконалістю...Від неї перехоплює подих у грудях...Вона змушує забути про все на світі і просто помріяти, відчуваючи безмежну насолоду та гармонію...
Скрипка, така милозвучна і дивовижна, сумна, і в той же час радісна, завжди дарує насолоду всій душі, залишаючи в ній приємний осад. Вона розчулить серце своїм плачем, від якого відчуваєш тремтіння по всьому тілу...Вона нікого і ніколи на залишає байдужим...
