Ніч вже впоралася по господарству: місяць і зірки вкрашали нічне небо, ваблячи своєю недосяжністю, загадковістю і чарівністю; сни розійшлися по хатах, шукаючи собі притулок; вітер вгамувався і тільки легкий шепіт коли-не-коли, як далеке ехо, проносився над землею. Ніч затихла, принишкла і над містом розлилася дивовижна тиша, в якій ховалося щось незнайоме і неочікуване. Годинник нагадував, що вже час спати, бо зовсім скоро, через годину, народиться новий день.
Сьогодні Анюта, онучка, ночувала у нас. Ритм мого життя змінювався зразу ж з її приходом. Наша дружба продовжується більше 15 років. Для нас вона, як третя донечка, найменша і очікувана.
"Так, все, пора спати", - мій вердикт не підлягав суміву. Анюта вкутувалася в ковдру, підсувалася поближче до мене і шепотіла:"Ольчик, давай побалакаємо". В цих словах було скільки довіри, тепла, любові, що серцю становилось легко і спокійно. Це було сказано так, що відмовити було неможливо. І...починалася наша розмова про все: про моїх батьків, про моє дитинство, про моїх донечок, про кохання, дружбу і зраду, і просто ні про що. Анюті буває цікаво все, вона тільки іноді задає питання чи вставляє в розмову декілька слів, висловлюючи свої думки. А я поринаю в світ ми-нулого, в якому залишилося так багато щасливих і сумних миттєвостей, з якими я ділюся з онучечкою.
Давай побалакаємо - це, як код нашої родини.
Давай побалакаємо - так колись я говорила своїй мамі. А мама вміла розповідати історії свого життя так, що перехоплювало подих. Ми з нею разом сміялися і плакали. Це були найщасливіші хвилини мого життя.
Давай побалакаємо - мої діти говорили ці слова мені і моїй мамі.
Ольчик,давай побалакаємо - ці слова мені шепоче перед сном Анюта.
Як ниточка крізь покоління тягнеться таке рідне й тепле "давай поба-лакаємо".
Я ще щось розказую Анюті, чи самій собі, а вона, вже тихенько сопе
засинаючи.
А я подумки запитую майбутнє: "Чи скаже мені колись правнучка, давай побалакаємо, Ольчик..."
Все слова от сердца, лит.персонажей в прозе нет - всё реально.Одно для меня не понятно, почему внучка с Вами на ты?Я всё понимаю и любовь вашу взаимную и огромное уважение друг к другу, но время играет с нами злую шутку - стирает статусы.Внучка - это свет, но свет должен светить уважительно, лучами - Вы.Меня так воспитали и я рад такому воспитанию.Всё отлично, всё чудесно, вы - это мелочь.Но иногда мелочь, подходит к рублю.
Желаю Вам счастья и добра, когда есть внучка, то жизнь не кажется напрасной.
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Юра, так сложилось, что внучка до трёх лет была почти с нами, мама училась.Она меня Оля,Ольчиком называет, ну и бабушкой, конечно. А на ты - даже не знаю почему, все трое так называют. Может быть, слышат, как нас с мужем дочки называют на ты.Но я думаю, что от "ты" не умеьшится к нам с дедушкой уважение и вообще к нам отношение.Я своих родителей называла на ты, а муж своих - на вы.Наверное, в каждой семье это происходит само по себе. Этот вопрос мне постоянно задаёт свекровь.А я даже не могу ей объяснить.Хотя, в твоих словах есть рациональное зерно. НО менять уже поздно.Спасибо за тёплые слова.
Ох, как же ты славно написала, Олечка! Так же, как живёшь! И твои стихи, и проза , и фото, и мысли - всё подтверждает это! Ты - сплошная доброта! И заслуживаешь того, чтобы Бог подарил тебе радость петь колыбельную и рассказывать сказки и были своим правнучкам!
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ЩЕ РАЗ УПЕВНИЛАСЯ, ЩО В ІМЕНІ ТВОЄМУ ЗАКЛАДЕНА МУДРІСТЬ, А ЩЕ СТІЛЬКИ ЛЮБОВІ, ДОБРОТИ, ТЕРПІННЯ І ВМІННЯ ЗНАХОДИТИ СПІЛЬНУ МОВУ З ЛЮДЬМИ, РІЗНИМИ ЗА ВІКОМ. КРІМ ЦЬОГО, У ТЕБЕ, ОЛЮ, ТАКА ЩИРА І ПО-ДИТЯЧОМУ ЧИСТА ДУША. ТИ РОМАНТИЧНА МРІЙНИЦЯ!!! ХАЙ ВСІ МРІЇ І СПОДІВАННЯ ЗБУВАЮТЬСЯ І ХАЙ НИТОЧКА, ЯКА ПОЄДНУЄ РІЗНІ ПОКОЛІННЯ, НЕ РОЗРИВАЄТЬСЯ!!!
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже вдячна тобі, Оля, за розуміння і теплі слова.
Обов"язково скаже і правнучка :"ДАВАЙ ПОБАЛАКАЄМО".Такий клад добра,любові,МУДРОСТІ як у Вашому серці не може залишитися непоміченим ,А діти мов сонячні промінчики-тягнуться до добра .
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00