прозі́рці
з-під стріхи
вістрями
відточеними
у землю
ціляться…
морозів
холодні сльози…
напливами
дзвінкого кришталю
завмезли в русі,
як ду́ші,
що спустилися
з небес
та не ступнули ще
підошвами на землю…
прозірці
беруть придо́світні
найтонші промінці
в холодні пальці,
ховають в серці –
набутки
вранішніх
просвітлень і прозрінь…
солом`яна
замшіла стріха
у пишній
горностаєвій накидці
оздобилась,
собі на втіху,
у невловиму
кришталеву прозорі́нь,
нанизану
на пла́тиновій нитці…
сороки
оголосили
терміни і строки:
незАбавки
самі побачим:
мороз послабить
удачу
стриману козачу,
дахи́
і стрі́хи
прозірцями
закапотять,
заплачуть…
а заким що` - прозір-ці
купаються
в розсвітанковім сонці,
а за імлистих ранків –
у молоці…
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Ваша міфічність пане Осірісе... сприйняття ритму -- це як тест на "свій-чужий", зо схильністю до "свій"... "своя"... отака я відважна сьогодні, почитавши вірші Ваші сильні і справжні... святкую... маю намір перечитати увесь "список"...
Безумовно, що має право на існування. Тим паче, що саме так його я і зрозуміла. Тільки я й б його від слова "мерзнути" написала б "завмерзли як варіает. Ніхто не заборонив творчим людям збагачувати український словник. Успіху і натхнення вам!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Тамарочко -- от ми його (слово!) і узаконили хай буде, як варіант...
Прекрасно і по справжньому високо-поетично.до неймовірності.метафори неповторні ,як і сам вірш . СПАСИБІ ЗА ТАКУ КРАСУ .
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Люба Оксаночко, перше, що я зробила, прочитавши ширі Ваші і забарвлені сяючими позитивними емоціями слова -- додала Вас до свого білого списку -- Ви не проти?...
дякую за прекрасний відгук Ваш... радію серцем і свічуся душею...
морозів
холодні сльози…
напливами
дзвінкого кришталю
завмезли в русі,
як душі,
що спустилися
з небес
та не ступнули ще
підошвами на землю… Я взахваті. Дуже талановито!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, люба Тамарочко! заВмерЗли -- от точно передає це трошки "допрацьоване" слово саме ту дію, яку я хотіла описати... думала, буде сприйнято, як помилка випадкова... але, мабуть, у ньому присутня "життєва сила", бо ніхто поки не відчув у цьому слові "неправильності"... цікаво вийшло... мабуть, слово має право на життя... одночасно дві дії -- завмерти (зупинитися) і замерзнути (також, власне, зупинитися)... як Ви думаєте?..
незрівнянно!
домліваю від задоволення,мов "в розсвітанковім сонці,
а за імлистих ранків –
у молоці…"
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ще-едрі цього року сніги... це я про картинку Вашу виняткову... і серце Ваше щедре на слова гарні... дякую... коли є сонце зранку -- то прозірці ловлять його і ховають кожен у собі, ніби кожен окремий прозірець платиновою ниткою пронизаний, а коли хмарний ранок -- вони матово-білуваті... тому в молоці... розрослися в мене перед вікном, то, прокинувшись, перше, що бачу -- красиві ці діамантові підвіски королеви-зими...
а картиночка -- просто клас! це ж треба -- стільки начіплялося снігу...
Так по-Вашому неповторно, глибинно, оригінально і межово-щиро!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба Лесю, дякую... усе тут у нас про любов... красиве явище зими -- оті прозірці... чистий тобі кришталь, і дзвінкий аж... скоро закапотять і заплачуть, задзвенять і "ступнуть" на твердь земну... проростуть кульбабками і ромашками-волошками ті душі, завмерзлі по дорозі своїй до реальності нашої... скоро весна...
Прозірці?Це так у Вас на Хмельниччині називають бурульки? Як мило!..
морозів
холодні сльози…
напливами
дзвінкого кришталю
завмезли в русі,
як душі,
що спустилися
з небес
та не ступнули ще
підошвами на землю… -так світло,прозоро і чисто,ніби кришталики льоду,ніби прозірці...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
бурульки -- так незаслужено не романтично, не поетично... техногенно навіть якось -- бур... бурунити, правда, в цьому є енергія руху, але неточність -- краплі, які замерзають у русі, не бурунять, вони, як сльози... течуть повільно.
а прозІрці -- і прозорі, і помітні, зримі -- ...зір... і зірчасті (...зірці), тобто, наповнені світлом... отаке вмотивування картиночка Ваша потверджує усе сказане, дякую...
а саме головне -- їх так насправді звати, вони самі себе так зовуть...
дякую, любий Одуванчику, за сонячність Ваших слів!
Цікава назва в тих морозних сліз - прозірці! Гарно...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
питаю їх щоранку, так-но прокинувшись (перед вікном у мене розкошують...) -- то як вас звати?... і от, чую одного ранку, кажуть -- прозІрці... так і познайомилися... гарно... дякую, пане Василю...
НАВІТЬ СКАЗАТИ ДУЖЕ ГАРНО - ЦЬОГО БУДЕ ЗАМАЛО! Я ЧИТАЛА І ВЧИТУВАЛАСЯ - ДЛЯ МЕНЕ КОЖНЕ СЛОВО, ЯК РЕЧЕННЯ. СТІЛЬКИ НЕЗВИЧНИХ МИЛОЗВУЧНИХ СЛІВ - ТВОЯ МОВА ВИШУКАНА, ВИПЛЕКАНА - ТО Ж СТІЛЬКИ ТРЕБА МАТИ ДОБРА В ДУША, ЩОБ ТАК ПИСАТИ НЕПЕРЕВЕРШЕНІ ВІРШІ!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба КОНСУЕЛОЮ, дякую Вам за слова прекрасні Ваші... Ви -- моє натхнення...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, люба Олю. такі "процеси" -- просвітлень і прозрінь --починаються для мене ранніми ранками... прозірці мені за свідків... дозвольте побажати Вам набутків таких, хай буде їх іще більше у кожного з нас... з симпатією щирою -- В.С.