Под дождями, снегами, туманами
Не успел в беспросветной глуши
Потускнеть за словами- обманами
Чистый лик твоей юной души.
И совсем как в безоблачной давности
Взбудоражила сердце опять
Откровенность, без тени коварности,
Да волос непокорная прядь...
Ты известной слыла недотрогою
И по лестнице прожитых лет
Шла своею нелёгкой дорогою,
Проложив несмываемый след.
Не печалься, что жизнь дала трещину -
Душу словом свою полечи.
Не холодная вовсе ты женщина
И объятья твои горячи.
Что ж, теперь я о многом жалею -
Мог быть в жизни иной итог.
Я тобою давно болею -
Не забыл... Не решился. Не смог...
господин Дождь, стих Ваш... ммм... как єто будет по русски... искренен...
Что ж, теперь я о многом жалею -
Мог быть в жизни иной итог... --
мог біть иной итог.. но нельзя біть увереннім, что тот, другой, біл бі действительно лучше имеющегося... не жалейте!
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви знаєте, Валю, я інтуїтивно очікував на таку реакцію саме від Вас. І все ж не шкодую, що оприлюднюю цей російськомовний цикл. Він присвячений жінці, що народилася в Приморському краї РФ і мандрувала по військових гарнізонах за батьком-військовим. Українську почула вже в зрілому віці. Тому і вірші, присвячені їй, написані на "общепонятном". Нині вона вже вільно читає українською, а от розмовляє ну трішки краще за Миколу Яновича... Слово "паляниця" вимовляє як "полєніца". Але дай Боже усім українцям бути такою переконаною патріоткою України... Діти вільно володіють українською, а онучка російську знає слабо і гордо заявляє, що вона - українка! Цей цикл написаний давно, як іще деякі вірші російською мовою... Читайте...
Мені подобаються Ваші твори. Безумовно, Ви народилися під щасливою зіркою!
Та одне вважаю отут у цьому вірші не було б зайвим (як і у деяких інших).
Це частіше Згадати і Дякувати Богу за те що саме таку долю Він вторував для Вашого героя!
Все що робимо ми отут, все суще у світі то Божа Воля!
І вчинки наші то лише тінь від Його велінь!
Слава Богу!
О,ще не читала Вашої лірики російською... Майстерно,витончено і чуттєво!
Не успел в беспросветной глуши
Потускнеть за словами- обманами
Чистый лик твоей юной души... - Щодо минулого,то якщо вірити в долю,то вона сама нас знайде і зробить крок назустріч.Якщо ЛГ залишилась в минулому,значить не судилося...
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, я написав цикл віршів, куди ввійшли 16 поезій
під назвою "Твои глаза". Тут я їх назвав "Письма к женщине". ЛГ довгий час листувалися, і в кожен
лист вкладали як душу, так і вірші... До речі, зустріч таки відбулася, хоч минуло довгих двадцять років... Дякую за коментар.
Для мене завжди залишалось загадкою - чому чоловіки не рішучі саме тоді, коли від них чекають рішучості?
Це чи не перший ваш вірш російською?
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, так на цій сторінці це перший вірш російською... Маю цикл подібних віршів, хочу оприлюднити... А щодо рішучості... інколи ми рішучі понад міру, а в доленосний момент пасуємо... Маємо, те, що маємо...
Не ЛГ варто шкодувати за минулим. Копаючись в ньому, ми шукаємо помилки, свої чи чиїсь. Сталося так, як мало статися. Бо є її величність Доля. Просто в пам"яті залишити щасливі моменти і дякувати Богу, що вони були... Гарний вірш!!!
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Маєте рацію, пані Тамаро, ЇЇ Величність доля, а ще простий випадок можуть круто життя повернути... Дякую!