Болюча в мене тема, де два боки життя:
Як знати, де є правда, коли страшне буття.
Собачки милі, щирі, а їх вбивають так,
Та досі не забуду в очах дитячий страх.
Які в них вірні очі і дружба щира та,
Коли тебе лиш люблять, за те,що ти така,
Мохнатий хвостик ззаду, що смішно двір мете,
І часом в темну пору до хати заведе.
Та іноді, мов люті, як зграя вовчаків,
Ганяють звірі хижі - боюся їх кликів,
Коли дитина поруч, то сльози на очах:
Пройди, не зачіпай нас! Чому один в нас шлях?
А дітки, як ангели, до звірів тих біжать,
Чи вкусить, чи полиже - ну як оце все знать?
Молюсь лише до Бога, щоб нас оберігав,
Коли собаки поруч, щоб не почула: \"Гав!\"
Згадала випадок:на днях йшла вулицею і за мною прив'язався собака-волоцюга-такі сумні,щирі очі-аж за душу взяло...Повз нас йшли старшокласники,побачивши пса,вони почали кидати в нього сніжками...От і спробуй після цього довіряти людям...
Galkka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,ніколи не знаєш,як поведеться тварина,коли до неї наблизиться людина...Та якщо собака озлоблений,то це мабуть люди так на нього вплинули своєю жорстокістю.Гарний вірш-щирий,душевний... І усміхнув,і зворушив водночас...
Galkka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну,собаки як і люди,в кожного своя доля. Є ті,що лагідні,добрі,бо життя їм посміхається,але є й бідолахи,що натерпілись достатньо на своєму короткому житті,щоб почати знову довіряти. Хоч серце крає коли бачиш нещасну собачку на вулиці,що теж заслуговує хоч на хвилину щастя. А діти найголовніше,тому страх в цьому випадку цілком нормальний. Щастя Вам і вашій дитині,і вибачаюсь за довгу промову
Galkka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це не довга промова - це те,що у почуттях людей!дякую
"Як знати, де є правда, коли страшне буттє."
Що до цього ще дадати й не знати до пуття.
З одного боку радість, а з другого біда.
Таке то є наше повсякденно-буденне життя.
Galkka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
гарно сказано......насправді, моя дочка часом не розуміє, чому я деяких собак дозволяю гладити, а коли йдуть інші, то хапаю на руки її і стараюсь відійти якнайдалі......і не знаю, де є правда у тому